

Магічна битва
Jujutsu Kaisen
Опис
Ітадорі Юджі - надзвичайно талановитий старшокласник із Сендаю. Утім, хоч він і вправний спортсмен, його не цікавлять спортивні клуби: він піклується про свого дідуся, що лежить у місцевій лікарні. Все змінюється, коли через жартівливий спіритичний сеанс на Юджі та його друзів раптово нападають моторошні чудовиська, яких дивакуватий незнайомець, Фушіґуро Меґумі, чомусь називає прокляттями. Аби врятувати себе та друзів, уджі змушений ризикнути - і так випадково стати вмістилищем легендарного, наймогутнішого короля проклять. А потім на тобі - вирок: "тебе мають стратити". Ну і що робити? Тяжкий вибір, магічна школа, нові друзі й нові проблеми - так починається його шлях...
Джерело Manga.in.ua
гарна картинка, але що ховається за нею? посередність
початок історії був цікавим, герої просто фантастичні, сюжет теж супер, але якимось прям вау назвати не можу. а що далі...
я не закинула манґу лише через кількох дійсно цікавих персів - Хакарі, Тодо, Юта і Макі. вони просто своєю присутністю розбавляють всю цю кашу. 6/10 чисто за початок і деяких персів
Як на мене, моменти з (умовно) третього сезону — одні з найкращих за весь JJK, але сцени з новими персонажами, більшість із яких абсолютно нецікаві, псують загальне враження.
Схоже, Ґеґе під кінець останньої арки вже просто задовбався, бо робити окрему главу, де персонажі закривають усі сюжетні дірки розмовами, — це, звісно, сильно. А скільки всього ще було просто закинуто... Все одно закінчення не назву поганим, бо по-справжньому класні рішення теж були й не перекреслили характери персонажів, але воно відверто розчаровує змарнованим потенціалом.







Прочитав всю манґу за три вечори, але якби читав онґоінґом з великими перервами між томами, під кінець не витрачав б зусилля запам'ятати усіх.
Загалом норм. Жодної якісно нової ідеї (перші кілька глав – це взагалі початок Бліча, а далі теж багатенько типових для шонену тропів), але місцями веселий гумор, місцями непоганий екшон. Не певен, що варто очікувати й вимагати чогось більшого.
Після Інциденту в Шибуї є окремі – доволі помітні й бісячі – провали по темпу, якості мальовки та просто загальній когерентності, але формат Culling Game непоганий, а битва Сатору й Сукуни хороша. Але фінальна битва все ж всосна через завелику кількість учасників і намагання якомого більше разів здивувати.
Хотілося б, щоб більше уваги приділили поверненню Нобари, бо це виглядало дивно. Плюс хотілося більш внятної та емоційної кінцівки, а не просто «ну нам усім нема чого вибачатися, скоріше невеличкий ґеґ і давайте вже все».
А, ну і поважаю те, як вставили епізоди битви з Такабою в кінці. Стронг аура момент від автора, бо фінальний пафос у шонені – це ж святе.
та взагалі хоч якась динаміка з Нобарою зроблена погано, не тільки кінець (рояль з кущів, як писали нижче :) ). а під кінець Ґеґе вирішив ультанути діалогами, таке відчуття наче йому самому вже набридло і він закінчив аби закічити
Уй Ую точно нема чого вибачатись ахахаххаха