Після Інциденту в Шибуї є окремі – доволі помітні й бісячі – провали по темпу, якості мальовки та просто загальній когерентності, але формат Culling Game непоганий, а битва Сатору й Сукуни хороша. Але фінальна битва все ж всосна через завелику кількість учасників і намагання якомого більше разів здивувати.

Хотілося б, щоб більше уваги приділили поверненню Нобари, бо це виглядало дивно. Плюс хотілося більш внятної та емоційної кінцівки, а не просто «ну нам усім нема чого вибачатися, скоріше невеличкий ґеґ і давайте вже все».

історія затягується(причому настільки, що я засипала на деяких моментах), персонажів зливають одного за одним просто тому, що Геге потрібно показати, що Сукуна мегасильний. а все почалось +- з арки смертельної міграції - вороги з'являються один за одним і зливаються так само швидко. якщо ви мене зараз запитали б про якогось ворога з тієї частини я б навіть не згадала про нього. звісно є цікаві вороги та вони прописані класно, але щоб ви розуміли це в співвідношенні 1:5 з'являються якісь дійсно класні персонажі. аж до фінальної битви нічого цікавого не відбувається, а фінальну битву розтягнули максимально і ще й флешбеків з величезною к-стю тексту повставляли (звісно не так багато, як в Гантері, але достатньо). Сукуну не один раз ніби перемагають, а далі він дістає якийсь козир з кишені і наша мука продовжується ще на 10 глав. а мальовка відверто стає настільки поганою, що навіть розібрати неможливо нічого (я читаю бензопилу і знаю про що говорю :") ).

а давайте ще згадаємо один момент - замість того, щоб показати битву Урауме і Хакарі, Геге розказує про те як герої опанували техніку, яку не вчили, або просто стопи жіночого персонажа. спитаєте нащо? не знаю...