Початок дуже драйвовий і прям-таки затягує у переживання гг, та й сама тема здалась доволі цікавою. Далі фокус зміщується на подругу — точніше, на купу флешбеків із нею, що вже така собі ідея, але через невелику довжину манґи працює вона ще гірше. Усе обмежується прямолінійною констатацією фактів, через що це виглядає радше як травма-дампінґ для викручування емоцій, ніж спосіб зрозуміти персонажів. Фінал також незадовільний — купа збігів, які буцімто все вирішують.

Малюнок класний: ніби неохайний, але експресивний, добре працює як у комедійних, так і в драматичних сценах, чого не можна сказати про синергію самих сцени — жарти часом не дають прорефлексувати серйозні моменти.

Як на мене, усе ж варто було сфокусуватись на гг або зробити манґу довшою перетворивши історію на повноцінний «роудмуві» з різними локаціями і персонажами. Бо в результаті що тема скорботи, що аб'юзу — залишились нерозкритими. Таке враження, що авторка далі зав'язки нічого не придумала чи їй не було цікаво розвивати історію.

Також у виданні від Nasha idea, у кінці манґи, є ваншот, який узагалі ні туди ні сюди — зовсім не підходить до основної історії. Зрозуміло чому він там є, але все одно хочеться спитати: нащо?