Початок дуже драйвовий і прям-таки затягує у переживання гг, та й сама тема здалась доволі цікавою. Далі фокус зміщується на подругу — точніше, на купу флешбеків із нею, що вже така собі ідея, але через невелику довжину манґи працює вона ще гірше. Усе обмежується прямолінійною констатацією фактів, через що це виглядає радше як травма-дампінґ для викручування емоцій, ніж спосіб зрозуміти персонажів. Фінал також незадовільний — купа збігів, які буцімто все вирішують.

Малюнок класний: ніби неохайний, але експресивний, добре працює як у комедійних, так і в драматичних сценах, чого не можна сказати про синергію самих сцени — жарти часом не дають прорефлексувати серйозні моменти.

Як на мене, усе ж варто було сфокусуватись на гг або зробити манґу довшою перетворивши історію на повноцінний «роудмуві» з різними локаціями і персонажами. Бо в результаті що тема скорботи, що аб'юзу — залишились нерозкритими. Таке враження, що авторка далі зав'язки нічого не придумала чи їй не було цікаво розвивати історію.

Також у виданні від Nasha idea, у кінці манґи, є ваншот, який узагалі ні туди ні сюди — зовсім не підходить до основної історії. Зрозуміло чому він там є, але все одно хочеться спитати: нащо?

Сумна коротка, проте емоційна історія. Реально коротка, за 20 хв десь. Про самотність, про байдужість та про суїцид. Ідеально читається, якщо на фоні слухали групу Man I Trust, а саме наступні пісні: Tailwhip, Dorian, Pierre, Found me, Show me how, Serenade of the water. Реально, якщо поєднаєте отримаєте гігавайб. Єдине що, там де читав був 4.5 розділ, але де факто там була фул окрема історія Yiska, що мене вибило з колії. Де факто тільки останні сторінки були саме 4.5.

9/10

Мені дуже спдобалось, що не дивлячись на таку малу кількість сторінок викладено так багато емоцій. Ця манга розповідає про жах втрати важливої людини, і про те як домашнє насильство впливає на подальшу психіку і поведінку особистості. Вкінці автор лишає нас із запитанням і здогадками, які, напевно, ми ніколи не розгадаємо, та й не треба, головне те, що манга неймовірно проникає у душу.

«Для всіх, крім мене, твоя смерть не має особливого значення».

Ця цитата точно передає всю глибину самотності, з якою доводиться стикатися. Любов до когось дає нам привід жити, але коли ця людина йде, біль від втрати не піддається жодним словам. Манґа чудово передає, як важко прийняти, що світ навколо продовжує існувати, у той час як твій власний світ руйнується. Це історія, яка наповнена таким відчаєм і болем, що буквально відчуваєш кожну емоцію не лише головної героїні, але й автора.

Ця манґа залишиться зі мною надовго. Вона змусила мене замислитися про власні стосунки, втрату і про те, як жити далі. Що, на жаль, ще й актуально в цей час.

Вже замовив собі на поличку оригінальний японський томик. Дуже хочется мати в колекції манґу, що так сподобалася мені.