Сортування
По відчуттям, як після перегляду 2 частини 2 сезону Безробітного.. а попереду ще цілий сезон, сумно.
D@Darkholm Особисто мені дуже симатизують подібні аніме, в багатьох моментах моя субєктивна думка може брати гору над обєктивністю, але мене не хвилює. Інколи подібні серіали, в якісь мірі працюють кращим антистресом ніж якісь лайтовенькі / веселі серіали. До перегляду цього аніме варто бути підготовленим, немає настрою на щось нестандартне для сприйняття - краще відкласти. В своєму жанрі (в якому я рідко знаходив щось погане) Воно не є таким. Раджу до перегляду, але як я вже казав в багатьох своїх попередніх рецензіях, це аніме не для всіх, перед переглядом можете ознайомитись з коротким описом, можна переглянути кілька кадрів з серіалу, або почитати якийсь відгук, якщо вас нічого не зупиняє від перегляду, можна сміло вмикати. І ще один вартісний серіал до списку переглянутих
D@Darkholm Виглядає в цілому дуже класно, мені самому дуже симпатизує подібна атмосфера в серілах, кольори, мальовка, красиві фони, увага до деталізації фонів, тай картинка виглядає доволі суцільною, в кашу все не зводиться, тай як якесь слайд-шоу, чи щось на кшталт, я охарактеризувати його не можу. Звісно можна доєбатись, ой та то всьо ху*** Ось ще перед цим серіалом були представники з кращою графікою! А тут?? Але тут й обороти не ті, й каст не гігантський, а робота зроблена велика, хоч і помічав інколи косяки, як ось наприклад, в останній серії, в одній з останніх сцен, в рандомної дівчини з масовки, черевички переливались різними колярами, хоч це й міг бути провтик про який було відомо, але вирішили залишити, в любому випадку, це точно не кінець світу, і не варто зводити все в погану сторону лиш через кілька подібних незначних моментів
Опенінг / ендінг, моя повага. Опенінг особлививо сподобався, в основному через вокал, тай підходящий настрій мелодії, а після перегляду кожної серії, ендінг, з хорошою музикою, та послідовною демонстрацією подій які відбувались під час серії, що давало змогу ще раз переосмислити все побачене. Постійні різкі зміни сцен / оточень, підкріплювались відповідно різкими, рваними, ніби записаними на мікрофон ноутбука, звуками. Ідеально витриманий антураж, тай мелодії які паралельно грали між сценами, завжди були приємними та викликали мурашки по шкірі. В звуковому плані, в його різноманітті, просто ідеально
D@Darkholm Якщо вже почав раніше говорити трохи про персонажів, то нічого особливо й не розповім більше, моментами взагалі було важко розрізняти їх один між одним, всі на одне лице, плюс ці всі стрибки між сценами / подіями, тому, в цьому плані, можу поставити мінус. Анатомія персонажів в нормі, тай думаю всі моторошні сцени доволі детально та правдиво як на мене виглядають, і сцени коли монстри показують свою справжню натуру, також виглядають не крінжово, тому тут плюсик жирненький. Кіріму Нагі добавив до списку улюблених, а чому б і ні? Можу так зробити? Можу, ну от і все, а так мені її характер симпатизує, хоч і в схожих показаних ситуаціях в цьому аніме, наші з нею дії / думки, часто б не співпадали, тай до того ж це ще один персонаж якого можна впізнати з-поміж інших за зовнішністю (+ костюм класнючий) Буґіпоп це Буґіпоп. Міяшіта? ну в версії 2019 їй більше уваги приділяли, але як там, так і тут, вона мені теж симпатизує, ну про інших нічого сказати особливо не можу, про Кісарагі, як вже й писав раніше, клас. Брат із сестрою мейбі теж непогано. Детектив також цікавий, спочатку навіть не допер що він просто надягнув окуляри, і думав що це реал окремий персонаж хахахх, інтірєсно. Поліцейський також мені сподобався, та й 5 серія яка фактично йому присвячена, мені дуже зайшла
D@Darkholm Як саме стовбур світла вибирав людей яких наділити здібностями? Сутність Кісарагі, та як саме працює її сила? Але що точно зрозуміло, то цей персонаж є дуже зручним, можна вертіти нею як захочеш, вона фактично є каталізатором більшості подій, які стосувались основного показаного нам сюжету, і до того ж, персонаж який виділяється найбільше, ти її точно не забудеш, ні зовнішність, ні поведінку, можливо навіть добалю її в список улюблених персонажів. А так, аніме підіймає багато цікавих питань, тут можна і запутатись, інколи потрібно переслуховувати якусь репліку, щоб остаточно переварити вміст почутого, смислові пастки, місцями не легка лексична складова, тому потрібно бути готовим перед переглядом цього аніме. Цікава основна ідея, яка постійно порушується, майже намагається навязати глядачеві ідею, ідею минулого, та його безпосереднього впливу на теперішнє. Як особистість, створює те - що людина переживала в минулому. Зацікавленості, амбіції, та якими крихкими вони можуть бути, і як можуть впливати на дорослу людину. Але мені здається, що занадто легко кртитика, самодокори, в цьому аніме впливають на дії персонажів, наприклад: та дівчина яка грала на піаніно, або ж дівчина, яка мріяла стати казкаркою, ну але тут якраз можуть на це впливати сторонні фактори, такі як барєр, промінь, сила Кісарагі, або ж просто особливість цього всесвіту, і недостатня кількість часу, можна було звісно цей аспект прокачувати краще, краще розписати бексторі, але враховуючи таку специфіку серіалу, та всього 12 серій, можна закривати очі на ці моменти, ну окей.
Питань багато, відповідей мало, але навіть прикольно з якогось боку, є почва для роздумів, теорій. Ще деякі цікаві питання на які так й не дали відповідей - Організація, чи Організація була причетна до того вибуху, чи ні? Чи був хлопець, який вивільнив світло, одним із проєктів Організації, чи ні? Чи мають вони якісь знання про сутність Буґіпопа? Чи навіть на пряму залучені до створення Буґіпопа, або ж його підтримки, чи співпраці. Також забув сказати, Буґіпоп виступає не як окремий персонаж, а як альтер-его однієї з персонажів - Міяшіти, яка в свою чергу, не знає про такий близький звязок її з Буґіпопом, чи знає? Не суть важливо, але скоріш ні, бо по ходу серіалу, Буґіпоп сам казав, що Міяшіта не може бачити все постороннє, яке було викликане спалахом.
Парк розваг, чому до нього привертають стільки уваги? Чи взагалі важливо будувати якісь теорії навколо цього, та батька Мамору?
Детектив, та його звязок з Організацією, спочатку я взагалі думав що той утікач, за яким гониться Організація, був той поліцейський, але потім все стало на місця, і також те - яким чином хвороба, яка кожного дня поступово пожирала тіло Кіріми - зникла. Питання виникають над його мотивацією, мб я дурненький чи що, але він був знайомий з нею ще до того як вколов їй ту рідину? Чи він випадково вибрав людину? В цьому випадку, чи повпливало це на психіку Кіріми? Або можливо на це була якась інша причина, теж є питання щодо цього
Наступне, Буґіпоп ФАНТОМ, або ж так званий - Мантикор, врховуючи те, що я знав хто був Буґіпопом, знав навіть її імя, та лице (яке до того ж показують в опенінгу) Постійно появлялась інша персонажка, у костюмі Буґіпопа, та яка, як й належно, мала неймовірні здібності як в Буґіпопа оригінала, можна сказати навіть "Божественні" Але чому так? Вже в кінці сералу, нам нарешті демонструють зустріч Буґіпопа оригінала, та Мантикора, і після того, як барєр був знищений.. Мантикор зникає, а Буґіпоп залишається.. То хто ж такий Мантикор? Він фактично виконує ті ж самі функції як й Буґіпоп, лише зовнішність візрізняється, і без підтримки барєру, вона не виживе. То ж можливо Мантикор, це наслідок появи барєра? Тому що як ми вже згадували раніше, Буґіпоп знаходилась в самому центрі подій в той день. Що ми точно можемо сказати, Буґіпоп, це те, що було завжди, незмінне, як аксіома, і Мантикор, напряму звязаний з Буґіпопом, а вже про його походження можна думати скільки завгодно. Що також цікаво, у самого Мантикора також є свій Фантом, ммммм, цііікаааво, ну до речі, я можливо проє*****, але зовнішність Фантома Мантикора така ж як у того хлопця, який вважався вби*** від рук Буґіпопа, одним із перших, після тих подій, і якщо я знову не помиляюсь, то він також був в той день на даху.
Ну тепер вже точно про сам серіал. Всі основні події відбуваються у вигаданому місті, назви міста по-моєму так й не назвали. Місіто оповите барєром, який люди називають веселкою, щодо природи цього барєру, я не впевнений, або її й не розкривали, або я пропустив, мені здається що він виник після того інциденту з променем світла. Про що йдеться мова? В серіалі, із самого початку, нам показують незрозумілу сцену, де група людей на даху будівлі, ймовірно, увязана в конфлікт. В кінці цієї сутечки, чоловік який був замішаний в ній, з якихось причин, випромінює стовбур світла, який на мить блокує постачання електроенегрії в усьому місті, тому, можливо барєр виник внаслідок цього, але ніяких деталей цього інциденту так і не розкривають, проте є деталь, в цій сутичці, можна помітити силует персони, з довгим капелюхом,і в плащі, як нам потім стає відомо, це Буґіпоп, або Шінігамі ( так його звуть люди) Чи має визначення цього терміну щось спільне з нашим персонажем, невідомо, але виникають інші питання, якщо навіть барєр виник після цієї події, то це значить, що Буґіпоп існував і до того? Так, тому що навіть в кінці серіалу, коли барєр рухнув, Буґіпоп, продовжив своє існування, але до чого це я, після того викиду світла, воно якимось чином наділило деяких осіб особливими здібностями, або ж просто розкрило їх? Можливо вони в них були й раніше, тому що як йдеться далі по сюжету, то в кінці кінців, люди мають еволюціонувати у вищих істот, ось як наприклад Кісарагі, але нам так й не відомо повністю, яким чином проходить ця еволюція, тому що навіть та сама Кісарагі, мала її надлюдські сили ще до спалаху, ще з народження, і до речі, ще одне цікаве нерозкрите питання, в акті, в якому йшлось про її минуле, називали її батька - Демоном, а її відповідно - Дитям Демона. Чому саме так кликали її батька, за що, і ким він був, та зважаючи на те що її Мати була простою людиною, і її донька має надлюдські здібності, то мабуть й не безпідставно її батька називали Демоном.
Що до версії 2019 року, навіть не можу їх нормально порівняти, буду відвертим, але мені ця версія запамяталась більше, не скажу що нова версія погана, але багато моментів я вже й не памятаю з нового, тому що дивився його доволі давно, але саме через це, було б добре передивитись нового Буґіпопа, поки мої враження від перегляду старого, залишаються яскравими.
"Моріто, а ми про це раніше не говорили?" Ну, якщо й не говорили, то поговоримо зараз Буґіпоп не сміється, ну що я можу сказати, водночас багато, і не дуже, вкрай рідко серіали заставляють мене перемотувати час назад, щоб ще раз переглянути, або переслухати певний момент, чи сцену, проте цьому аніме, це вдалось. Під час перегляду, не хотілось пропустити жодного моменту, жодної репліки, серіал дуже цікавий і запутаний, а вайб протягом всього серіалу нагадує мій улюблений аніме-серіал Експеременти Лейн, і до того ж, як мені здалось, замітив кілька відсилок на нього, в тих, чи інших сценах, хоч по загальному оформленню він просідає за ті ж Експеременти
В цьому творі, є головна сюжетна лінія, яка з кожною серію розганяється, але в той же час, переплітається з іншими міні-сюжетними лініями (долями другорядних персонажів) Які якраз дають поштовхи основному сюжету, який в свою чергу, розкривається в кінці (хоч і не повністю) На 2 серії, я трохи засмутився, подумав що це буде аніме з жанру антології, але вийшло трохи цікавіше, ну як би не було, така концепція будови серій / оповідання, мені не дуже заходить, тому що навіть коли я зараз сиджу пишу рецензію, я не знаю як саме мені її оформити, просто історії деяких окремих персонажів мені вже забулись прямо після перегляду. Хоча в цьому тайтлізапомятовується сама лиш атмосфера, стилістика, навіть тільки це може викликати задоволення під час перегляду цього сералу, і це я вважаю дуже крутою особливістю, якою можуть похизуватись далеко не всі серіали в цьому жанрі. Тобі не обовязково памятати вигляд конкретного персонажа, його імя, його голос, чи історію, щоб полюбити цей серіал, сам всесвіт залишає за собою неймовірні враження, та в майбутньому, якщо буду десь згадувати серіали з подібним антуражем, то про цей серіал, точно не забуду.
D@Darkholm Трохи про враження, серіал дуже зайшов, було ще перед переглядом зрозуміло, що на мене чекає щось незвичне, і так, як я вже й казав, аніме може похвалитись сюжетом, філософією, та неоднозначністю, якщо говорити про сприйняття, то воно мабуть буде доволі відрізнятись у кожної людини, що й відрізняє його від більшої маси сучасних серіалів. Як я вже зазначав, дуже крутецько в плані візуального стилю, складає тривожні враження, і ще не менш важлива складова - цензура, немає як такої, але й сильно на цьому увагу не концентрували, жорстокість була, сцени з тентаклями з однією з ляльок, та ще пару садисько-еротичних сцен, і ще одне, аніме показане не в 2d стилі як зазвичай, а в 3d, 2001 рік, ну жесть, деякі сучасні проєкти які лізуть в 3d обсираються по коліна, а тут чомусь змогли все нормально реалізувати, ну було тільки декілька моментів де 2d вписалось би краще, або ж просто погане 3d, а так, в цілому все інше гарно, можна вважати такий стиль ізюминкою серіалу, ось вам і різниця між реальною зацікавленістю в проєкті, і комерційним підходом. Музика, аудіосупровід, на цьому вихваляння не закінчуються, все ідеально, якісь рандомні шуми, шорохи, все ідеально, там де треба підкручують, там де не треба відкручують, ну так складно деяким творам похвалитись цією складовою, але тут все ідеально (спів Маліс в оригіналі, шикарно)
Моторошненьке, чаруюче, суворе, цікаве, все що потрібно я вважаю, дуже прикро що великої уваги це аніме до себе не привернуло, тай навряд чи приверне, що й не дуже дивно насправді, воно могло б навіть стати для когось своєрідним натхенням, але великого кола поціновувачів воно не знайшло. Чи можу я його рекомендувати? Так, але не всім, тільки людям які закікавлені в експерементальних серіалах, для любителів жанру психології, авангарду, та споріднених до цих жанрів тем, глядачеві який немає звязку з цими жанрами, я вважаю Malice@Doll не сподобається, або ж навіть викличе відразу. Переглядом задоволений, ще один авторський аніме серіал в копілку
Гадати про це можна багато, але що нам відомо точно, це те, що цій істоті всередині снився сон, про ляльок, зі штучними тілами, без емоцій, прекрасні й витончені, може світ, за яким ми спостерігали раніше, це був світ її фантазій? Можливо вона настільки зненавиділа всіх довкола, її тіло, її емоції, що вона захотіла залишитись без них? Можливо, існує й інший світ, в якому немає ляльок, є люди, або людиноподібні істоти, радість, біль, емоції, такий світ, про який мріяла лялька Маліс, та те, в що вона перетворила свій світ, її подруг. Можна гадати багато про те, чи є й інші світи зі своєю світобудовою, зі своїми Маліс, можливо їх думки, і створили паралельні світи, в яких їх мрії матерелізувались, або ж, вони існували й до того, конкретики немає, але я вважаю що це добре, не завжди навітіть автор до кінця розуміє, що він хотів показати в тій, чи іншій сцені, не завжди є одна єдина правильна відповідь на якесь питання, людям дають простір для фантазій, роздумів, і не завжди вони можуть збігатись у всіх
Сміх, радість, насолода, незабаром всі ці відчуття передаються й іншим лялькам через поцілунок Маліс, але чи справді це те, чого вона хотіла? Коли межу незворотного вже перетнули, Маліс дізналась про жахливі наслідки перевтілення, її оточення збожеволіло, чи все ж таки воно поводиться як належно? Але це вже не важливо, її друзі пізнали біль, агонію, смерть. Маліс прагне все повернути, разом з адміністратором, вони йдуть на пошуки того самого приміщення, та зрештою, знаходять його, але бачить його тільки вона, для того щоб адміністратор теж його побачив, йому потрібен лиш поцілунок, Маліс не наважується цього зробити, та вирушає туди сама, Адміністратор який картає себе за те що недогледів за нею та іншими, просить вже у іншої перетвореної ляльки допомоги, тим часом як Маліс, знову зустрічається з істотою, після деякого внутрішнього діалогу, вона наважується зробити те єдине, на що вона спроможна, та зрештою, в пориві ненависті та відчайдушності, вона намагається знищити істоту, та як тільки вона змогла розгледіти справжню сутність істоти, виявилось, що в середині неї була вона ж сама, чи ця істота з самого початку була нею? Чи все навколо це плід її ж уяви?