Шедевр!

Більше року я збирала 6 томів цієї манґи і прочитати 2 останні за 1 раз було найкращою ідеєю. Атмосфера просто зашкалює.

Далі спойлери!

Відправною точкою в творі стала поломка машини, бо коли істоти говорили про кінець світу, то ще можна було сподіватися на щось. Але спостерігаючи як дівчата, борячись за примарну надію побачити хоча би одну людину спалюють щоденник(який мали залишити після себе)щоб зігрітися. Доїдають останні запаси їжі і в результаті нічого не знаходять. Просто нічого.

В результаті, замість розпачу дівчата роблять свою рутину і грають в сніжки, як і робили в дитистві, бо вони виросли занадто швидко.

Ще тема зі штучним інтелектом добре показана. Бо не зважаючи на те, як сильно він розвинений, але без впливу людини банально самознищитися не може, бо вона його створила.

Особливо на мене вплинули слова дідуся про те, що люди багато чого забувають і в результаті повторюють цілу купу жахливих дій, знову і знову. А в кінці розділу він бажає своїм онукам бути щасливими, в той час як сам залишається нещасним з пістолетом в руках, бо вже не 1 раз переживав війну.

Наші реалії, на жаль, сильно прослідковуються в цій манзі. Як би сумно це не звучало, але саме через це я її і обожнюю. Рекомендую всім!

Буду читати її своїм дітям замість Біблії.