Ну, таке собі. Колись хотів почитати рос переклад, там було купа матів, тому не пішло в мене. Порівняно давно купив 1-2 том в укр перекладі, тільки зараз дійшли руки прочитати. Якщо брати від цього автора, то я прочитав повністю Симуляція Шімеджіа, що мені цілком сподобалося. Ця ж робота пасує на її фоні. Укр переклад нормальний, таких проблем з ним нема, але сама історія цікавості не викликає. У Симуляції був чудернацький світ, всякі свої приколи, загравання з форматами й ідеями. Тоді як Подорож… просто є. Характер Юрі поганий, веде себе як попало. Можливо, таке потрібно для контрасту з Чіто, але навіщо такою поганою робити її?

В іншому же просто набір всяких подій та зустріч кількох інших персів. За два томи лише двох інших людей зустріли вони. Скажу так, деякі філософські ідеї автор вкладає, роздуми різні, але нецікаво за цим слідкувати.

Історія спокійна, за подорожжю цікаво спостерігати. Світ не схожий на наш, події подорожі відбуваються в далекому майбутньому, і цивілізація дуже розвинулась, а потім була знищена. Через що читач сам не знає цей світ і досліджує його разом з дівчатами. Дівчата в своїх подорожах розмірковують про історію світу, кажучи що причиною кінця світу стали війни. Читач теж занурюється у свої роздуми на тему кінця світу. Також цікаво спостерігати як дівчата досліджують речі які нам звичні, такі як фотоапарат, чи музику. Є також емоційні моменти

Шедевр!

Більше року я збирала 6 томів цієї манґи і прочитати 2 останні за 1 раз було найкращою ідеєю. Атмосфера просто зашкалює.

Далі спойлери!

Відправною точкою в творі стала поломка машини, бо коли істоти говорили про кінець світу, то ще можна було сподіватися на щось. Але спостерігаючи як дівчата, борячись за примарну надію побачити хоча би одну людину спалюють щоденник(який мали залишити після себе)щоб зігрітися. Доїдають останні запаси їжі і в результаті нічого не знаходять. Просто нічого.

В результаті, замість розпачу дівчата роблять свою рутину і грають в сніжки, як і робили в дитистві, бо вони виросли занадто швидко.

Ще тема зі штучним інтелектом добре показана. Бо не зважаючи на те, як сильно він розвинений, але без впливу людини банально самознищитися не може, бо вона його створила.

Особливо на мене вплинули слова дідуся про те, що люди багато чого забувають і в результаті повторюють цілу купу жахливих дій, знову і знову. А в кінці розділу він бажає своїм онукам бути щасливими, в той час як сам залишається нещасним з пістолетом в руках, бо вже не 1 раз переживав війну.

Наші реалії, на жаль, сильно прослідковуються в цій манзі. Як би сумно це не звучало, але саме через це я її і обожнюю. Рекомендую всім!

Буду читати її своїм дітям замість Біблії.