Маньхуа про юрі, вампірів і погляди на світ. Не зовсім те, що я очікував, адже юрі тут майже немає де факто, так як стосунки тримаються на аб'юзивних відносинах та залежностях. Що на диво, всі герої мудаки, але в такій самі мірі й зрозумілі. Єдиний серйозний ?недолік?, це закінчення, адже виходить якось дивно. Воно майже й не відчувається як закінчення і мені здається було пришвидшено. Типу мені зрозуміло, чому так сталося, але ніби більшість роботи з показанням закінчення кожного з героїв зробив я в голові, ніж автор. Та й не зовсім мені зрозуміло, як так сталося, адже Воон
ніби взагалі на грані суіциду була купу разів, проте повернулася до хер поймі якого стилю життя. І тепер їй не треба вбивати людей? Засмоктувати прихожан церкви норм? Типу каштанововолосу легко зрозуміти і там все логічно - замкнуті емоції перетворили її на монстра. До червоної теж питаннь набагато менше, але все одно - ніби до цього готова була померти за любов, а тут готова жити в праці світу. Ну а до чорнявої питань гора...
Саме тому закінчення не відчувається як закінчення, а ніби як антракт. Типу ось кінець першого сезону, а в другому ми вже до кінця розберемося з
Почуттями Сееон до Воон, та Джуї до Сееон(бо все, що було про це сказано - у фіналі два речення. Типу: "я тебе люблю взагалі то" і відповідь: "ааа... Нє, я пас".), з світоглядом Воон(бо де факто Джуї до кінця була прихильником терпільства, до якого й Воон схилялася, а Сееон навпаки, що ти світу нічого не зобов'язаний. І типу наче Воон гойдалася між ними, але в кінці хер поймі як прям точно стрибнула до першого варіанту, тоді як Джуї навпаки, до другого, хоч тут все й зрозуміло.
Короче, читати було весело, але закінчення підкачало якось. 6.5/10
Маньхуа про юрі, вампірів і погляди на світ. Не зовсім те, що я очікував, адже юрі тут майже немає де факто, так як стосунки тримаються на аб'юзивних відносинах та залежностях. Що на диво, всі герої мудаки, але в такій самі мірі й зрозумілі. Єдиний серйозний ?недолік?, це закінчення, адже виходить якось дивно. Воно майже й не відчувається як закінчення і мені здається було пришвидшено. Типу мені зрозуміло, чому так сталося, але ніби більшість роботи з показанням закінчення кожного з героїв зробив я в голові, ніж автор. Та й не зовсім мені зрозуміло, як так сталося, адже Воон
ніби взагалі на грані суіциду була купу разів, проте повернулася до хер поймі якого стилю життя. І тепер їй не треба вбивати людей? Засмоктувати прихожан церкви норм? Типу каштанововолосу легко зрозуміти і там все логічно - замкнуті емоції перетворили її на монстра. До червоної теж питаннь набагато менше, але все одно - ніби до цього готова була померти за любов, а тут готова жити в праці світу. Ну а до чорнявої питань гора...
Саме тому закінчення не відчувається як закінчення, а ніби як антракт. Типу ось кінець першого сезону, а в другому ми вже до кінця розберемося з
Почуттями Сееон до Воон, та Джуї до Сееон(бо все, що було про це сказано - у фіналі два речення. Типу: "я тебе люблю взагалі то" і відповідь: "ааа... Нє, я пас".), з світоглядом Воон(бо де факто Джуї до кінця була прихильником терпільства, до якого й Воон схилялася, а Сееон навпаки, що ти світу нічого не зобов'язаний. І типу наче Воон гойдалася між ними, але в кінці хер поймі як прям точно стрибнула до першого варіанту, тоді як Джуї навпаки, до другого, хоч тут все й зрозуміло.
Короче, читати було весело, але закінчення підкачало якось. 6.5/10