Окей, на момент цього коментарю вийшло вже 220 розділів і хочу сказати що історія й досі суцільний дандадан - не варто шукати в ній сенсу, просто вайбуйте від того що відбувається.
Поставив 6/10 через темп оповідання. Битви постійно змінюються одна на одну - перепочинку між ними практично немає. Про ромком автор взагалі забув, а коли згадав
то дав Момо амнезію що відкатило відносини між Момо та Окаруном на тисячу кроків назад. Я впевнений що все буде добре і в кінці арки ми повернемось на 1001 крок вперед… але мені такий поворот сюжету не сподобався і лише викликав роздратування.
Хотілось би більш збалансованого темпу. Сподіваюсь в аніме це виправлять!
Ну, через мув з амнезією вирішили показати, як змінився Окарун.
Мені ще не подобається як багато автор нових персонажів у команду (та й загалом) додає. І не сказати, що він із попередніми другорядними добре попрацював: таке відчуття, що він далі плаксивої історії їх не продумує і забиває, просто додючи маси в балаган школярів зводячи їх характери до одного. У мене буквально головний біль починається, коли вони всі на одній панелі розмовляють.
Гайп реальний.
Окей, на момент цього коментарю вийшло вже 220 розділів і хочу сказати що історія й досі суцільний дандадан - не варто шукати в ній сенсу, просто вайбуйте від того що відбувається.
Поставив 6/10 через темп оповідання. Битви постійно змінюються одна на одну - перепочинку між ними практично немає. Про ромком автор взагалі забув, а коли згадав
то дав Момо амнезію що відкатило відносини між Момо та Окаруном на тисячу кроків назад. Я впевнений що все буде добре і в кінці арки ми повернемось на 1001 крок вперед… але мені такий поворот сюжету не сподобався і лише викликав роздратування.
Хотілось би більш збалансованого темпу. Сподіваюсь в аніме це виправлять!
Ну, через мув з амнезією вирішили показати, як змінився Окарун.
Мені ще не подобається як багато автор нових персонажів у команду (та й загалом) додає. І не сказати, що він із попередніми другорядними добре попрацював: таке відчуття, що він далі плаксивої історії їх не продумує і забиває, просто додючи маси в балаган школярів зводячи їх характери до одного. У мене буквально головний біль починається, коли вони всі на одній панелі розмовляють.