Ну, читати онґоінг бензопилки - це той ще мазохізм. Гукніть коли завершиться теперішня арка, через рік-два.
Файні американські гірки, з ненадто проробленим світом(що не є мінусон для загальної картини), невеликою але відчутною долею драми, насиченою історією та хорошою на мою думку рефлексією головного героя, се мене тут підкупало, включно із візуальним стилем, динамікою твору, й персонажами та їхньою взаємодією, певно. Я не є дуже надивленим, чи радже начитаним людиськом, та цю історію швидко проковтнув та думаю тре буде перечитать якось, ну й фаєр панч мене жде…
9/10 Ця манга це постійні гірки від: "Як же я хочу вбити Фуджімото" до "Фуджімото, ти геній"
Після першого прочитання може здатись що це історія жахів та типовий батл-шьонен.
Але вже після другого прочитання розумієш що це психологічна драма про аб'юзивні стосунки, а дияволи - лише фізична маніфестація страхів головних героїв які вони мають перемогти щоб врятувати себе і впустити в себе нові емоції: дружбу (а не корислівість), співчуття (а не відсторонненість), кохання (а не хтивість). І це не хедканон, Денжі про це сам постійно говорить - найяскравіший приклад його саморефлексії був в 29 частині.
Манґу цікаво перечитувати: починаєш помічати відсилки на інші твори Фуджімото та інших мангак, актуальні події irl (як от перейменування Міністерства оборони США в Міністерство війни) та foreshadowing до наступних подій.
Не буду стверджувати, але мені здається, що велика частина людей, котрим не подобається "Людина-бензопила 2", не читали першу частину в онґоінґу (це не погано, я сам такий). То, можливо, варто дочекатись завершення нової частини або виходу томів?
Я не вірю, що Фуджімото набридло чи що його змушують писати Бензопилку, хоч це й доволі популярна практика в індустрії. Манґу перенесли з Weekly Shōnen Jump у Shōnen Jump+, що, навпаки, дало автору більше свободи.
Також не подобається, також читав у онгоїнгу, і також дійшов думки, що, можливо, варто почекати і потім перечитати повністю. А то якось сумнівно на фоні першої частини виглядає
Не думаю, що кожен фінал має бути яскравим і з феєрверками revelations, твістів і всього такого. Тому тут жодних негативних емоцій. Відчуття фаст форварду протягом чаптеру є, але ніби все зрозуміло й кінцівка помірно тепла.
Загалом манга з пересипом класних моментів, певною кількістю вдало показаних сумних моментів і з непоганим рейджбейтом. Не намагалася бути глибокою, не “говорила про” особливо – і це плюси, бо не обов'язково натягувати трохи поверхневих роздумів на тисячі сторінок. Показ птср і побутового рівня депресії Павер якісний, сподобався.
Кілька розворотів зачепили свого часу.
Тому thank you, chainsaw man, спогади приємні.