Ви не авторизовані
Увійдіть у свій акаунт, щоб залишити коментар
9 місяців тому
Що б розуміти ТАКЕ мистецтво потрібен смак, велика надивленність і розуміння кінематографу та анімації Японії та США.
Почну з головного козиря – ВІЗУАЛ
Саме з нього почалося моє знайомство із цим шедевром. Я побачила кадри на просторах нета і подумала "Що за нереально красиве аніме і чому я ще його жодного разу не бачила?". Ручне делікатне промальовування, увага до деталей, жива анімація. Це мабуть, одне з найкрасивіших аніме, які я колись бачила. Кожен кард можна зупиняти та розглядати годинами (та скрінити на картинки). Ця неймовірна атмосфера готики, промальовування персонажів, деталізація... Зміна локацій, атмосфера природи або готичних замків – все на висоті. А те, як естетично вписаний кіберпанк змусило мене пищати від захоплення. Тільки заради цього прекрасного візуалу можна знову і знову переглядати цей шедевр. Окрім відлетівшого візуалу вражає кінематографічність кадрів – не типові плани для аніме, плавні кіношні переходи. Також кількість посилань до Єванглеліону, Дракули Брема Стокера та багатьох шедеврів тих часів. Ну і звичайно варто відзначити хто став прабатьком для культового Ван Хельсінга.
Сюжет
Враховуючи рік створення і дикий хайп тоді на темі Дракули та мисливців на вампірів (не забуваємо про того ж Блейда) сюжет мені сподобався більш ніж. Так, це звичайна історія про мисливця на вампірів з гарним післясмаком кохання. Але "звичайною" вона здається нам, людям, які поглинули неймовірну кількість всесвітів про вампірів, які виросли на цих сюжетах і переглянули 1001 ремейк. На свій рік (і з огляду на те, що це вільне продовження анімефільму, знятого за однойменним романом) – це красиво переграний сюжет із додаванням елементів популярного тоді кіберпанку. Красива закінчена історія – не більше.
9 місяців тому
Персонажі
Деталізація та стиль персонажів спочатку ввів мене в дисонанс, а потім у захват. Спочатку мисливці виглядали трохи дивно на тлі готичних вампірів, але чим більше світ наповнює атмосфера кіберпанку, тим більше вони стають доречними. Ще раз повторюся, але відсилання до Акіри та Примари в обладунках в персонажі Лейли та відсилання до Дракули Брема Стокера в персонажі Шарлотти та Майора Лінга особисто мене вразили на повал. Ну і звичайно ж харизматичний і мовчазний Ді, який явно надихнув на створення Аллукарда і Ван Хельсінга. Також варто відзначити кініматографічні діалоги, яких, до речі, не так багато, що ще раз наголошує на цілісності картини та її продуманості. І так само цікавий факт, що англійське озвучення до фільму тоді записувалося в самому Голлівуді.
Для тих, хто все ще не зрозумів всієї картини, залишу цитату з рецензії The New York Times, "D: Жага крові» не досяг рівня робіт Міядзакі, але тут є кілька яскравих візуальних ідей і цікава концепція, що поєднує зовнішній вигляд і дух самотності вестернів Серджо Леоне з готичними декораціями. На японців сильно впливали італійські режисери 1960-х. «Жага крові» також запозичує речі з франшиз «Божевільний Макс», «Термінатор» та «Зоряні війни». Новий «Ді» був створений для міжнародного прокату, бюджет можна порівняти з амбіціями: фони щедро деталізовані, дизайн персонажів набагато складніший, ніж це зазвичай буває у великооких героїв, анімація прагне плавності і рухливості, хоча і не як у Діснея, але набагато перевершує аніме 1998 року"
Мій вердикт – 10/10! Обов'язково для перегляду.