Спойлери.

А-пріорі у японців і близько немає нічого кращого за хент з лолями. Лолі лолі лолі

А якщо серйозно, то тайтл з різною соц.тематикою, романтикою, що почалася з самого початку (рідкість) та тим, як людям важко відпускати своє минуле (важко когось в цьому звинувачувати, коли це майже ніхто не вміє, не в плані сім'ї, не в плані тієї ж історії), розуміти що життя продовжується незважаючи на все і в тому дусі. Коротше банальна тема, тільки в ось такій обробці, виконанні.

З іншого боку, незважаючи на драматизм, якось легко йде, інколи приторно (комедія з романтикою роблять свою справу) та обманки з підняттям градусу інтриги і з ходу зливом цього моменту, щось реально надоїли в останній час. Кліше, стереотипів теж вистачає, чого вартий момент коли дівчина впала на батька жгг під час салютів і як останню триггернуло. На тому моменті зробив фейспали і ледве не дропнув. Ох ці японці... Інколи дуже дивуєшся, як вони виїжджають десятками років на одному теж самому. Хоча так, аудиторія змінюється і це частково (?) їх рятує.

Все спокійно вирішується через їжу, ой, турботу...

Шіраїші Чіка чимось нагадує дизайном Єву Хайнеман з Монстра, а Ніїджіма Май Тамуру Манамі з Oreimo

Діти виростають, як їх батьки, хоча вони намагалися уникнути це. Важливо усвідомлять вони це, переосмислять та змінять своє відношення чи ні. Все ж частий гість коли тіж матері ненавидять своїх дітей, частіше доньок та звинувачують їх в різному, особливо коли відчім положе око на доньку...

Задовбали японці майже пусті моменти приправлять лютою грою на емоціях... Втомило