спойлери
я не можу погодитися з ідеєю, що якщо ти покохав когось один раз, ти не зможеш покохати когось більше. але нажаль це все ще відчувається реалістично, бо відпустити когось, кого ти назавжди втратив, іноді буває неможливо, і привід цієї людини буду супроводжувати тебе до кінця днів. особливо якщо вас розлучила смерть, деякі люди за все життя так і не можуть дійти до стадії прийняття. скоріше цікаво, чому автор вирішіа розповісти саме таку історію, бо ніби це подається як good ending, і для мене це confusing.
Спойлери.
А-пріорі у японців і близько немає нічого кращого за хент з лолями. Лолі лолі лолі
А якщо серйозно, то тайтл з різною соц.тематикою, романтикою, що почалася з самого початку (рідкість) та тим, як людям важко відпускати своє минуле (важко когось в цьому звинувачувати, коли це майже ніхто не вміє, не в плані сім'ї, не в плані тієї ж історії), розуміти що життя продовжується незважаючи на все і в тому дусі. Коротше банальна тема, тільки в ось такій обробці, виконанні.
З іншого боку, незважаючи на драматизм, якось легко йде, інколи приторно (комедія з романтикою роблять свою справу) та обманки з підняттям градусу інтриги і з ходу зливом цього моменту, щось реально надоїли в останній час. Кліше, стереотипів теж вистачає, чого вартий момент коли дівчина впала на батька жгг під час салютів і як останню триггернуло. На тому моменті зробив фейспали і ледве не дропнув. Ох ці японці... Інколи дуже дивуєшся, як вони виїжджають десятками років на одному теж самому. Хоча так, аудиторія змінюється і це частково (?) їх рятує.
Все спокійно вирішується через їжу, ой, турботу...
Шіраїші Чіка чимось нагадує дизайном Єву Хайнеман з Монстра, а Ніїджіма Май Тамуру Манамі з Oreimo
Діти виростають, як їх батьки, хоча вони намагалися уникнути це. Важливо усвідомлять вони це, переосмислять та змінять своє відношення чи ні. Все ж частий гість коли тіж матері ненавидять своїх дітей, частіше доньок та звинувачують їх в різному, особливо коли відчім положе око на доньку...
Задовбали японці майже пусті моменти приправлять лютою грою на емоціях... Втомило
Цінувати життя та все що маєш на даний момент, тут теж ця тема проганяється.
На 7 серії приїлася вся ця мелодрама... Треба було на перших того=\
Звісно в 7 серії все вже підходило до кінця з банальностями і треба було урізноманітнити... Додати інтригу
Сейнен все ж бере своє і тут. Твір серйозніше чим може здатися на перший погляд, але мало чим здивує на фоні жанру як такого. Ото що початковою задумкою.
І так зустрілися дві протилежні сили. Одна хотіла сильно повернутися додому, а інша ні...
Все ж психологічно точно непогано поставили це все, як люди не хочуть когось відпускати...
Гарні тут довгі спідниці у дівчат.
В один момент, коли сценарій майже вичерпався, автори почали усю цю справу затягувати Тривіальщиною.. Хех, а до того моменту, місцями навіть трохи подобалося
Дарма не дропнув.
"Пропаганда шлюбної зради"
Шмарклі, соплі та сльози... Що ще треба для більшості глядачів?
Важко дивитися, як дорослі не можуть відпустити вже померлу людину, не вистачає якого неочікуваного повороту, який би дуже сценічно опише те, до чого дійшли герої насправді
Блін відчуваю себе ще більш старою ,тому що починаю інколи пускати скупу сльозу в аніме в свої 29 років ………
Зі свого досвіду скажу, якщо в тебе тайтл ще здатен (або це старий якийсь тайтл) викликати цю сльозу, то ти дивишся годноту. Тому що зараз 99% шлаку. Хоча кому я кажу за досвід, людині з 2к+ завершеними тайтлами?))