Сюжет сам по собі тривіально читаємий, структура з прийомами вельми проста та у цілому тримається на емоційних гойдалках, що паразитують та пожирають самі себе (що відверто помітно після 2 серії). Драматизм заради драматизму. Жорстокість заради жорстокості. Хоча історія жахаючи реалістична, що в плані сварок сімейного кода, що булінга, що домашнього насилля тощо.

Концепт від Такопі. Щоб зрозуміти обох і більше, йому прийшлося на собі це випробувати і це мабуть тут найсильніша сторона твору. Чому? Бо ситий голодному ніколи не повірить. Тут йому прийшлося зібрати головоломку емоцій, історій, нутра персонажів щоб щось зрозуміти.

Ще тут багато від Мадоки, Цикад і звісно Єви. Знову ця задумка: "трагедія нас усіх зв'язала" зі всіма витікаючими Єви, її для мене Святої Трійці+ «Перший ворог людини – він сам» «Трагедія проекту Єви – доля її творців» "Люди напевно єдиний вид на землі, який ненавидить себе подібних"

Стилістика цікава. Непересічна. Точно варта уваги зі усіма своїми переходами, прийомами в динаміці. Картинка сподобалася. Режисура місцями половинчато теж.