Вперше щось подібне дивився, тому відчуття після перегляду якісь змішані. «П*зданутись сюжетик» були мої перші слова після перегляду
Багато які теми було піднято, про які я, мабуть, і не чув деінде. Але «хороше і погане» - все ж основна думка як і ефект метелика бла-бла-бла. Та вкотре було показано проблеми людей, дивлячись на історію з різних сторін, починаєш розуміти емоції та причинно-наслідкові дії персонажів.
Але все ж багато питань до такопі:
Коротше, доволі класне аніме. Глянути варто, бо особисто я побачив у деяких моментах себе та вийшов на емоції. Кінцівка зрозуміла, хоч трошки і виникають питання,
(Хоча трошки згоден з деякими, що ідею можна було витягти ще на більший рівень)
Я абсолютно не уявляю, як таку ідею можно було настільки погано реалізувати. Окрім як dramaslop я не знаю, як описати. Типу не все звісно так погано, проте як на мене потенціал був у рази більший. Легше сказати, коли герої не плачуть, ніж коли плачуть. У всіх тотальні проблеми з усіх фронтів. Цей восьминіг запіпікав мене до гарячки не тільки своєю манерою розмови, в ще й загалом сюжетом. Ніколи не був фанатом тропу: "ось ці люди, я взагалі не розумію, вони такі нелогічні, такі дивні, все у них якось не так і т.п.".
Та й який постл всього цього? Що люди бувають гарними й поганими одночасно? Дякую Шерлок. А якщо подивитися на закінчення, то тут взагалі я нічого не зрозумів. Типу
5.5/10. Аніме не погане об'єктивно, проте мені неприємно через втрачений потенціал. + Восьминіг “піканням” заманав.
Суб'єктивно мері не по душі суміш тем які пробує підняти дане аніме і от цього дурнуватого восьминожика. Моментами така суміш виглядала недоречно. Але, дякую да непряму розв'язку, хоч бля багатьох, імовірніше, кінцівка через це дуже розмита.
І я не хочу слухати скиглення gooner-ів яким просто дали непряму розв'язку. Аніме показало багато проблем, і добре обіграло тему сприйняття поганого і хорошого, показавши що добре і погано визначається тільки суб'єктивним сприйняттям людей. Питання батьківства, справедливості, жорстокості, розбитості і т.д., всі ці проблеми були висвітлені на високому рівні. На мою думку єдиний недолік - суміш “дуркуватого” рожевого восьминожика і таких серйозних тем
На мене твір справив велике враження, я давно не дивився гарної драми, яка не висмоктується з пальця і де проблеми не існують у вакуумі. Важливо, що коли ви будете дивитися твір, варто припинити бути “розумним дорослим” і подивитися на “проблеми” з боку головних героїв. Хоч на сайті і написано, що їх 2, насправді їх 4, погрузитися в історію кожного з них потрібно від їх лиця, щоб зрозуміти їх мотиви, думки, переживання, страхи, сум, радість. Якщо це зробити, тайтл байдужим не залишить
Я проплакався на 6 серії, прям вибухнув. оцінка 9/10 , не дала поставити 10-ку
Особливу увагу хочу приділити коментаторам, які кажуть “та поставили дітей, щоб вибити сльози”, ем що з вами не так? Діти порівнюючи з дорослими, не можуть без допомогти вирішувати деякі проблеми, якщо для них проблема величезна і в них немає з ким поговорити, вони невольно починають страждати, не в змозі їх вирішити.
Дорослий ж, може вирішити свої проблеми, ми легко можемо побачити шлях вирішення проблеми і це є тою головною відміністю, в більшості ситуацій проблема є вирішувальною, і якщо гг просто буде нити, але ми бачимо шлях, то такого гг будемо вважати просто тупим чи зневажати.
Натомість діти не мають того багажу знань, для них звичні ситуації можуть мати екзистенційне значення і здаватися невирішувальними, тому так, діти викликають більше співчуття, ніж дорослі, але це достатньо логічно, якщо не бути відвертим нігілістом і циніком
Спойлери?
"Як так виходе, що в люди можуть бути добрими і поганими одночасно?"
"Як важко бути богом, бо втручання може нашкодити, так і допомогти"
13 хвилина 5 серії передає привіт "Ефекту Бабака, йо Метелика" (сюжетно теж, бо яким чином гг Ashton Kutcher зміг дійти до якогось позитивного фіналу? Тільки відмовившись від чогось. Каталізатора) та один мем, коли йдеш зі своєю дівчиною, а поряд проходить красуня. Чесно кажучи було цікаво на перших двох серіях, що вельми рідка історія. Третя була суперечлива, а продовження заставляв себе дивитися майже цілий день, інтуїтивно підозрюючи (знаючи?), що там ловити мені майже нічого буде та все піде тривіально. Твір в своїй структурі дуже читається, але він має місце бути?
В загальному плані - це типова соціальна трагедія людства. Типові діти, які найжорсткіші в принципі, бо в них ще немає укоріненої, сформованої моралі (кумедно як на дітях постійно, банальною сльозодавилками вичавлюють океани сліз). Типові дорослі, які проеціюють свої проблеми на дітей, а ті їх та поведінку дорослих всмоктують як губка. Типова байдужість інших дітей (суспільства) та схвалення дій, булінга Марини проти Шідзуки (схожі люди відштовхуються і часто ненавидять одне одного. Їх проблеми були дуже схожі й одночасно різні в свої це глибині, крайнощах, концепту. Вони обидві залишилися одинокими) і нагадує тут чимось - це "Форму Голоса". Типова "Школа - як відображення у воді хвороб суспільства". Що тут було першим куриця чи яйце - навіть не важливо, бо лише є люди та їх поступки, а люди часто виявляються лайном. Як там казав Чарльз Буковскі? "Я проти всякої несправедливості проти кожної окремої людини, але як тільки люди збираються в маси, що смердять і кричать всякі ницості, починаю думати, що Атомна Бомба була найкращим винаходом людства". Так ось воно. І позаземна істота зі своєю легковажною поведінкою тільки давила, додавала драматизму, не розуміючи, що тут коїться. Інший розум. Добрий Ктулху. Щоправда кумедні моменти теж зустрічалися з чорним гумором, як дівчинка повісилася напочатку і забавно бовталася... Також було смішно, коли Такопі вбив Марину своєю диво камерою, ну лооол. Смішно і в той же час жахливо. Трагікомедія спеціально зроблена на контрастах різних розумів і т.д.
Сюжет сам по собі тривіально читаємий, структура з прийомами вельми проста та у цілому тримається на емоційних гойдалках, що паразитують та пожирають самі себе (що відверто помітно після 2 серії). Драматизм заради драматизму. Жорстокість заради жорстокості. Хоча історія жахаючи реалістична, що в плані сварок сімейного кода, що булінга, що домашнього насилля тощо.
Концепт від Такопі. Щоб зрозуміти обох і більше, йому прийшлося на собі це випробувати і це мабуть тут найсильніша сторона твору. Чому? Бо ситий голодному ніколи не повірить. Тут йому прийшлося зібрати головоломку емоцій, історій, нутра персонажів щоб щось зрозуміти.
Ще тут багато від Мадоки, Цикад і звісно Єви. Знову ця задумка: "трагедія нас усіх зв'язала" зі всіма витікаючими Єви, її для мене Святої Трійці+ «Перший ворог людини – він сам» «Трагедія проекту Єви – доля її творців» "Люди напевно єдиний вид на землі, який ненавидить себе подібних"
Стилістика цікава. Непересічна. Точно варта уваги зі усіма своїми переходами, прийомами в динаміці. Картинка сподобалася. Режисура місцями половинчато теж.
Фінал нереалістично позитивний і добре, причому не з бухти барахти, до цього прийшли збираючи пазлами цілісну картину, більш того, була сплачена ціна, тобто все не просто так. Після перегляду дуже суперечливі враження, бо місцями, після 3 серії було бажання кинути та шкодував за витраченим часом. Але пройдений шлях, час був не дарма. Тому ладно. Мабуть не шкодую. Написати, особливо на першій половині можна багато, але ніякого в цьому вже сенсу немає. Місцями тривіальний моветон, що завжди буде актуальним в своєму бруді, жорстокості тощо, і одне точно: аніме викликає різнопланові емоції і як колись писав в "Пекельна дівчинка (2005) Jigoku Shoujo" про рамки їх сетингу, всесвіту:
"Автор цього твору реально садист, взяти показати людей які майже усі в реальному житті приречені на різні страждання, фатальні невдачі, дати їм шанс на спасіння / виживання / помсту / справедливість ("світ людей - це приречення, нитки що сплітаються в ніжну і тендітну квітку Лікорсиса, несе гнів, горе та сльози. За завісою ночі НЕМОЖЛИВА ПОМСТА стане реальністю"), а ціною їм буде після смерті вічна катівня в Пеклі, бо плата душа в такому жорстокому сетингу, нашому світі. Багато хто можуть цей тайтл назвати жорстокість задля жорстокості з грою на емоціях, місцями воно може бути, принаймні більшість проблематики дійсно актуальна, але в творі присутні інші проблеми."
Тут же все виправляв Deus ex machina, a в реалі все закінчилося б сумно, що ще додає трагізму за кадром, а різні варіації ми й так побачили достатньо (депресія та приречетність через які, люди не бачать більше нічого або бачать те, що хочуть, бажають в своєму психологічному стані). Ну і Марина типовий представник персонажів у яких трабли з матір'ю. Починаючи з Кушани (манга! "Навсікая з Долини Вітрів"), потім "Євангеліоновська" Аска Ленглі Сорью і закінчуючи Принцесою Ен Таро Азулою з Sodachi Oikura Ойкура Содачі. Також цікаво, дівчата через хлопця в майбутньому горщики не поб'ють?
Вистачить, хоча можна більше, куди більше, ще.
Знову мучать дітей заради драми.
Візуал, музика та режисура справді непогані.
Щодо фіналу:
Різниця між оригіналом та адаптацією — цілий бал, що справді багато. Візуал зробив свою справу (а дурні анімешники — наголосували), чи є якась інша причина?
техбро з ґаджетами намагається допомагати по KPI і осягнути концепт емпатії
взагалі, якщо пам'ятати, що твір не старанно рефлексує на тему депресії та виходу з неї, а просто використовує шикорі прості категорії для своєї історії, на велику кількість прогалин можна спокійно закрити очі.
закиди щодо недостатнього знайомства з персонажкою перед стрибком розвитку чорнухи теж дивні – ми ж дивимось на світ очима такопі, якій довго не розуміє, що відбувається, зациклений на власних імпульсах та ігнорує ознаки проблем через недостатні зацікавленість і обізнаність. нам важливіше поставити запитання, чому відповідальні навколо і сам такопі роблять недостатньо, ніж відчути зв'язок з персонажкою. її труднощі ніби зрозумілі одразу, і нам не потрібна додаткова інформація, щоб зважити, достатньо їй погано чи можна поки що притримати емпатію.
Мда херня на посному маслі. Маніпуляції єдина мотивація і рушій сюжету. Толком нічо цікавого а чіпляючого. Четверта серія єдина плюс мінус притомна, все інше, маніпуляції заради просування сюжету і все. Хз за що такі оцінки, мабуть метапост іронія
це цікаво, в кого ти побачив маніпуляцію? Тобі просто переповідають історію, маніпуляція в тому, що вона трагічна і тобі сумно?
досить цікаве аніме, під час перегляду змушувало мене аналізувати персонажів і їхню взаємодію (це було досить цікаво). не шкодую про витрачений час, хоч місцями поведінка персонажів і ще деякі моменти заважали насолоджуватись переглядом
Цікаве аніме. Рекомендую для перегляду. В аніме піднімається багато проблемних тем (відносини між дітьми і батьками, Булінг в школі та інші…).
скло, скляне