пі 😭

А якщо подивитися на закінчення, то тут взагалі я нічого не зрозумів

Гепі енд, мазафака

Я проплакався на 6 серії, прям вибухнув. оцінка 9/10 , не дала поставити 10-ку

Особливу увагу хочу приділити коментаторам, які кажуть “та поставили дітей, щоб вибити сльози”, ем що з вами не так? Діти порівнюючи з дорослими, не можуть без допомогти вирішувати деякі проблеми, якщо для них проблема величезна і в них немає з ким поговорити, вони невольно починають страждати, не в змозі їх вирішити.

Дорослий ж, може вирішити свої проблеми, ми легко можемо побачити шлях вирішення проблеми і це є тою головною відміністю, в більшості ситуацій проблема є вирішувальною, і якщо гг просто буде нити, але ми бачимо шлях, то такого гг будемо вважати просто тупим чи зневажати.

Натомість діти не мають того багажу знань, для них звичні ситуації можуть мати екзистенційне значення і здаватися невирішувальними, тому так, діти викликають більше співчуття, ніж дорослі, але це достатньо логічно, якщо не бути відвертим нігілістом і циніком

В загальному плані - це типова соціальна трагедія людства. Типові діти, які найжорсткіші в принципі, бо в них ще немає укоріненої, сформованої моралі (кумедно як на дітях постійно, банальною сльозодавилками вичавлюють океани сліз). Типові дорослі, які проеціюють свої проблеми на дітей, а ті їх та поведінку дорослих всмоктують як губка. Типова байдужість інших дітей (суспільства) та схвалення дій, булінга Марини проти Шідзуки (схожі люди відштовхуються і часто ненавидять одне одного. Їх проблеми були дуже схожі й одночасно різні в свої це глибині, крайнощах, концепту. Вони обидві залишилися одинокими) і нагадує тут чимось - це "Форму Голоса". Типова "Школа - як відображення у воді хвороб суспільства". Що тут було першим куриця чи яйце - навіть не важливо, бо лише є люди та їх поступки, а люди часто виявляються лайном. Як там казав Чарльз Буковскі? "Я проти всякої несправедливості проти кожної окремої людини, але як тільки люди збираються в маси, що смердять і кричать всякі ницості, починаю думати, що Атомна Бомба була найкращим винаходом людства". Так ось воно. І позаземна істота зі своєю легковажною поведінкою тільки давила, додавала драматизму, не розуміючи, що тут коїться. Інший розум. Добрий Ктулху. Щоправда кумедні моменти теж зустрічалися з чорним гумором, як дівчинка повісилася напочатку і забавно бовталася... Також було смішно, коли Такопі вбив Марину своєю диво камерою, ну лооол. Смішно і в той же час жахливо. Трагікомедія спеціально зроблена на контрастах різних розумів і т.д.

Сюжет сам по собі тривіально читаємий, структура з прийомами вельми проста та у цілому тримається на емоційних гойдалках, що паразитують та пожирають самі себе (що відверто помітно після 2 серії). Драматизм заради драматизму. Жорстокість заради жорстокості. Хоча історія жахаючи реалістична, що в плані сварок сімейного кода, що булінга, що домашнього насилля тощо.

Концепт від Такопі. Щоб зрозуміти обох і більше, йому прийшлося на собі це випробувати і це мабуть тут найсильніша сторона твору. Чому? Бо ситий голодному ніколи не повірить. Тут йому прийшлося зібрати головоломку емоцій, історій, нутра персонажів щоб щось зрозуміти.

Ще тут багато від Мадоки, Цикад і звісно Єви. Знову ця задумка: "трагедія нас усіх зв'язала" зі всіма витікаючими Єви, її для мене Святої Трійці+ «Перший ворог людини – він сам» «Трагедія проекту Єви – доля її творців» "Люди напевно єдиний вид на землі, який ненавидить себе подібних"

Стилістика цікава. Непересічна. Точно варта уваги зі усіма своїми переходами, прийомами в динаміці. Картинка сподобалася. Режисура місцями половинчато теж.

Фінал нереалістично позитивний і добре, причому не з бухти барахти, до цього прийшли збираючи пазлами цілісну картину, більш того, була сплачена ціна, тобто все не просто так. Після перегляду дуже суперечливі враження, бо місцями, після 3 серії було бажання кинути та шкодував за витраченим часом. Але пройдений шлях, час був не дарма. Тому ладно. Мабуть не шкодую. Написати, особливо на першій половині можна багато, але ніякого в цьому вже сенсу немає. Місцями тривіальний моветон, що завжди буде актуальним в своєму бруді, жорстокості тощо, і одне точно: аніме викликає різнопланові емоції і як колись писав в "Пекельна дівчинка (2005) Jigoku Shoujo" про рамки їх сетингу, всесвіту:

"Автор цього твору реально садист, взяти показати людей які майже усі в реальному житті приречені на різні страждання, фатальні невдачі, дати їм шанс на спасіння / виживання / помсту / справедливість ("світ людей - це приречення, нитки що сплітаються в ніжну і тендітну квітку Лікорсиса, несе гнів, горе та сльози. За завісою ночі НЕМОЖЛИВА ПОМСТА стане реальністю"), а ціною їм буде після смерті вічна катівня в Пеклі, бо плата душа в такому жорстокому сетингу, нашому світі. Багато хто можуть цей тайтл назвати жорстокість задля жорстокості з грою на емоціях, місцями воно може бути, принаймні більшість проблематики дійсно актуальна, але в творі присутні інші проблеми."

Тут же все виправляв Deus ex machina, a в реалі все закінчилося б сумно, що ще додає трагізму за кадром, а різні варіації ми й так побачили достатньо (депресія та приречетність через які, люди не бачать більше нічого або бачать те, що хочуть, бажають в своєму психологічному стані). Ну і Марина типовий представник персонажів у яких трабли з матір'ю. Починаючи з Кушани (манга! "Навсікая з Долини Вітрів"), потім "Євангеліоновська" Аска Ленглі Сорью і закінчуючи Принцесою Ен Таро Азулою з Sodachi Oikura Ойкура Содачі. Також цікаво, дівчата через хлопця в майбутньому горщики не поб'ють?

Вистачить, хоча можна більше, куди більше, ще.

Так я ж це розумів із першої серії що тайтл із себе нічого не представляє у плані психології чи філософії.

чи є якась інша причина?

ано вивезла соло

Один з найкращих коментарів, що я бачив на цьому сайті

це цікаво, в кого ти побачив маніпуляцію? Тобі просто переповідають історію, маніпуляція в тому, що вона трагічна і тобі сумно?