Фінал нереалістично позитивний і добре, причому не з бухти барахти, до цього прийшли збираючи пазлами цілісну картину, більш того, була сплачена ціна, тобто все не просто так. Після перегляду дуже суперечливі враження, бо місцями, після 3 серії було бажання кинути та шкодував за витраченим часом. Але пройдений шлях, час був не дарма. Тому ладно. Мабуть не шкодую. Написати, особливо на першій половині можна багато, але ніякого в цьому вже сенсу немає. Місцями тривіальний моветон, що завжди буде актуальним в своєму бруді, жорстокості тощо, і одне точно: аніме викликає різнопланові емоції і як колись писав в "Пекельна дівчинка (2005) Jigoku Shoujo" про рамки їх сетингу, всесвіту:

"Автор цього твору реально садист, взяти показати людей які майже усі в реальному житті приречені на різні страждання, фатальні невдачі, дати їм шанс на спасіння / виживання / помсту / справедливість ("світ людей - це приречення, нитки що сплітаються в ніжну і тендітну квітку Лікорсиса, несе гнів, горе та сльози. За завісою ночі НЕМОЖЛИВА ПОМСТА стане реальністю"), а ціною їм буде після смерті вічна катівня в Пеклі, бо плата душа в такому жорстокому сетингу, нашому світі. Багато хто можуть цей тайтл назвати жорстокість задля жорстокості з грою на емоціях, місцями воно може бути, принаймні більшість проблематики дійсно актуальна, але в творі присутні інші проблеми."

Тут же все виправляв Deus ex machina, a в реалі все закінчилося б сумно, що ще додає трагізму за кадром, а різні варіації ми й так побачили достатньо (депресія та приречетність через які, люди не бачать більше нічого або бачать те, що хочуть, бажають в своєму психологічному стані). Ну і Марина типовий представник персонажів у яких трабли з матір'ю. Починаючи з Кушани (манга! "Навсікая з Долини Вітрів"), потім "Євангеліоновська" Аска Ленглі Сорью і закінчуючи Принцесою Ен Таро Азулою з Sodachi Oikura Ойкура Содачі. Також цікаво, дівчата через хлопця в майбутньому горщики не поб'ють?

Вистачить, хоча можна більше, куди більше, ще.