В загальному плані - це типова соціальна трагедія людства. Типові діти, які найжорсткіші в принципі, бо в них ще немає укоріненої, сформованої моралі (кумедно як на дітях постійно, банальною сльозодавилками вичавлюють океани сліз). Типові дорослі, які проеціюють свої проблеми на дітей, а ті їх та поведінку дорослих всмоктують як губка. Типова байдужість інших дітей (суспільства) та схвалення дій, булінга Марини проти Шідзуки (схожі люди відштовхуються і часто ненавидять одне одного. Їх проблеми були дуже схожі й одночасно різні в свої це глибині, крайнощах, концепту. Вони обидві залишилися одинокими) і нагадує тут чимось - це "Форму Голоса". Типова "Школа - як відображення у воді хвороб суспільства". Що тут було першим куриця чи яйце - навіть не важливо, бо лише є люди та їх поступки, а люди часто виявляються лайном. Як там казав Чарльз Буковскі? "Я проти всякої несправедливості проти кожної окремої людини, але як тільки люди збираються в маси, що смердять і кричать всякі ницості, починаю думати, що Атомна Бомба була найкращим винаходом людства". Так ось воно. І позаземна істота зі своєю легковажною поведінкою тільки давила, додавала драматизму, не розуміючи, що тут коїться. Інший розум. Добрий Ктулху. Щоправда кумедні моменти теж зустрічалися з чорним гумором, як дівчинка повісилася напочатку і забавно бовталася... Також було смішно, коли Такопі вбив Марину своєю диво камерою, ну лооол. Смішно і в той же час жахливо. Трагікомедія спеціально зроблена на контрастах різних розумів і т.д.