Щоправда історія Лізи викликає для мене найбільшу цікавість і якщо згадати Трісс Мерігольд (або Вайолет Евергарден, що вбила купу народу воюючи за агресора (?) і їй дали другий шанс, перетворив, зробивши твір сльозодавилкою) та як на неї багато хто дроче після усього зробленого нею в книзі (ні, зі своєї позиції і перспективи вона була егоїстчно права. Ось тільки головним героям та їх команді від цього не легше. Вона реально їх зрадила. Починаючи від "подруги" Йенніфер, "коханого" Геральта та закінчуючи "сестричкою" Цірі, що потім зробить красномовний вибір. Символічний по відношенню до свого світу, який їй "судилося врятувати", а він в свою чергу окрім болі та втрат їй не приніс, поступово забираючи те, що їй було дорого)... Ладно. Просто концепт Лізи Гогенштайн, антипод цього: "Хто захищає все - не захищає нічого." Вона вибрала те, що вибрала, тим і цікава... Не біжить за ілюзіями, а хоче мати щось одне, але стійке втративши майже все? Для неї немає шляху назад. "Закінчіть її трагічну історію, бо вона перетворилася на монстра" - легкий і трохи маніпулятивний перифраз Тарлока про брата. Чи можна було з нею інакше? Не знаю, автор не дав такого їй шансу, не ідеологічно, не психологічно / морально.

І якщо що вона не зрадник (ото що в плані переконань, цінності її сім'ї, що була вбита Штазі, коли хотіли втікти на Захід), вона агент Штазі. Завжди дивуюся коли люди концептуально плутають зрадників з глибокими агентами ака "Штірліц". Причому чгг теж її зрадив, ні разу не зміг врятувати. Немає тут однозначних персонажів.

"Повстанці просто купка ідіотів і брехунів. Коли прийде час вони тебе зрадять та втечуть" - Ліза.

"Люди не можуть довіряти іншим людям. Якщо ти комусь довіряєш - це означає, що вони можуть тебе вбити" - Ліза.

Ці два моменти і минули з братом за яке вона трималася до кінця - багато про що каже, як про її особистість.