З попередніми версіями не знайомий, тому порівняти з ними не зможу, а от із римейком іншої роботи Такахаші Руміко, Нестерпні прибульці 2022, — так.

Узагалі, сподівався, що займатись римейками її робіт і надалі будуть Давіди, бо стиль малюнку у них дуже сподобався, але маєм Маппу. Рамма не відчувається кострубатим, що було притаманно обом сезонам Прибульців, в особливості, другому. Відносини між головними героями хоч і розвиваються стрімко, але виразної нестачі вирізаного контенту не було помітно. Думаю, здебільшого це завдяки простішому сетинґу й значно меншій кількості персонажів, що дозволяє легше адаптувати історію. У результаті вона вийшла чудово сконцентрованою, тоді як Прибульцям доводилося дотримуватися епізодичності.

Також, Прибульців я дивився невеликими пачками по 2–3 епізоди, а Рамму — майже залпом.

Романтика тут більш стандартна, але не можу сказати, що вона не приємна. Абсурдний ж гумор у Прибульцях мені подобався трохи сильніше, мабуть, через те, що по природі історії він мав значно більше свободи.