І в цьому всьому чи частково – весь Євангеліон, у всіх цих дрібницях, діалогах, образах, натяках, символізмі, психології (хотілося б у певному сенсі її побільше=/), емоціях (на їх рахунок, добре видно наскільки емоційна всередині Рей – це добре показувала Єва яку вона пілотувала і так з багатьма насправді), планах, ракурсах, реакціях, діях, своєрідній філософії (для всіх і нікого), метафорах, психодiл чого тільки вартий у фіналі (сам фінал «підозріло» нагадував «Devilmena») і т.д. Цей момент крапля у всьому тому, що є в даному творі.

Завершальні години цього тайтлу, в будь-якому випадку запам'ятовується і сильний (вперше наприклад, не особливо зрозумів, що Сіндзі в останніх серіях був у контакті з Янголом, хоча до того, приблизно в такій же ситуація прибувала Аска. Правда тут все було більше масштабним і головоломним наприклад),що в серіалі, що сам «Кінець Євангеліону» (забавно, адже в 24-25 серіях Місато після смерті Каору сказала Сіндзі суть події, що потім відбудеться у фіналі… «Виживають ті, хто має волю до життя, а Каору хотів померти»).Він ставить багато крапок над i, хоча коли вперше дивився, куди менше було зрозуміло суть усього, що відбувається, контекст, зміст і т.д. Символічно. Хоча після перегляду серіалу вперше, дивився ребілди, а згодом глянув і мангу, де практично всі розжували з гарною подачею та інформативністю (якщо правильно пам'ятаю). Щодо кінцівки в манзі, вона була просто звичайна, очікування були трохи більше. До того ж, ще й розраховував на те, що Рей Аянамi тут не опиниться за бортом... замріявся=/