Кінець дивний коли не розумієш його але коли зрозумів то всі крапки на своїх місцях

Діти пілоти мехи, тут доречі сюжетно, лорно виправдані:

"Забув вище написати про принцип управління мехов (не факт, просто така думка проскочила),думаю це знавці давно давно помітили, але. Суть у тому, що Євами могли керувати лише ті, хто був схильний для цього. Причому тут не в таланті, а в сумісництво, яке не зі стелі. Тобто у Сіндзі мати зникла там де була побудована меха якої Сіндзі буде керувати, вона стала частиною її. Мати Аски, частина її свідомості/душі під час експериментів, мабуть, теж перейшла якимось чином до Єви, вони стали цілісні, що Аска потім і зрозуміє. З Рей ситуація складніша, а от хлопець брюнет, друг Сіндзі як показовий момент. У мехи не було належного зв'язку з ним, що й закінчилося плачевно"

Діалоги/текстова складова хороша, нехай і не вважаю це все надто геніальним, хоча історія і суть/контекст твору мені дуже заходить («Трагедія проекту Єви – доля її творців» - Місато), м'яко сказати.

Також цікаво, але забув, що гумор у цьому тайтлі теж гідний і в тему.

Мальовка подобається (вона свого часу), як і раніше, персонажі добре намальовані, нехай місцями деякі повторюються.

Музика ок, опенінг і ендінг це щось - жодного разу їх не пропустив, і що більше подобається, питання ... Швидше за все - це ендінг (Френк Сiнатра).

Щодо другої, Місато. 4-5 моменти в оповіданні - почалося це все з типового для неї роздовбування у своїй квартирі після сну, потім ця красуня пішла кокетувати до школи замість батьків Сіндзі, третій момент Ріцуко розповідає їй і Сіндзі про Другий Удар і ракурс різко зміщується на Місато, її Реакція і самі плани на розповідь Ріцуко дуже промовисті, багато про що говорить, але поки що без відповідей, тільки натяки. 4 момент, наступного ранку, Місато вже не до жартів, того що було день тому, вона повністю зібрана, мотивована, цілеспрямована на грунті роботи і своєї помсти, бо просте життя не для неї. Далі вона і Ріцуко стоїчно вислуховуватиме белькіт штабного щура, після ногою розіб'є ящик, а потім вона попередить ядерний вибух. Нехай там не все однозначно, акція могла бути деким спланована, але її дії в цій серії багато про що говорять, про неї як людині. Наступного ранку вона поводитиметься типово, а вже наступної серії прибуває Аска і Рьодзі Кайдзі. Останній все переверне в її світі (Аска теж багато чого нового внесе в оповідання=/), він можливо той, хто може змусити її думати не тільки про помсту, але і про просте життя.

І в цьому всьому чи частково – весь Євангеліон, у всіх цих дрібницях, діалогах, образах, натяках, символізмі, психології (хотілося б у певному сенсі її побільше=/), емоціях (на їх рахунок, добре видно наскільки емоційна всередині Рей – це добре показувала Єва яку вона пілотувала і так з багатьма насправді), планах, ракурсах, реакціях, діях, своєрідній філософії (для всіх і нікого), метафорах, психодiл чого тільки вартий у фіналі (сам фінал «підозріло» нагадував «Devilmena») і т.д. Цей момент крапля у всьому тому, що є в даному творі.

Завершальні години цього тайтлу, в будь-якому випадку запам'ятовується і сильний (вперше наприклад, не особливо зрозумів, що Сіндзі в останніх серіях був у контакті з Янголом, хоча до того, приблизно в такій же ситуація прибувала Аска. Правда тут все було більше масштабним і головоломним наприклад),що в серіалі, що сам «Кінець Євангеліону» (забавно, адже в 24-25 серіях Місато після смерті Каору сказала Сіндзі суть події, що потім відбудеться у фіналі… «Виживають ті, хто має волю до життя, а Каору хотів померти»).Він ставить багато крапок над i, хоча коли вперше дивився, куди менше було зрозуміло суть усього, що відбувається, контекст, зміст і т.д. Символічно. Хоча після перегляду серіалу вперше, дивився ребілди, а згодом глянув і мангу, де практично всі розжували з гарною подачею та інформативністю (якщо правильно пам'ятаю). Щодо кінцівки в манзі, вона була просто звичайна, очікування були трохи більше. До того ж, ще й розраховував на те, що Рей Аянамi тут не опиниться за бортом... замріявся=/

Оцінка даному тайтлу в будь-якому випадку більше ніж раніше, як і саме ставлення, нехай сильно/неймовірно геніальним цей твір не вважаю, нехай штука і правда по своєму вельми незаурядна на на багато чого вплинуло (жанр меха), нехай дещо і запозичила (манга Навсiкая з Долини Вiтрiв). Єдине, сумно, що свого часу так і не зміг, як і з «Кордон Порожнечі: Сад Грiшнiкiв», хоч якийсь відгук на мангу (там ранобе) приготувати… ех. З іншого боку, ось аніме переглянув, трохи освіжив пам'ять і подумую, чи спробувати накатати хоч якийсь відгук?

Ps Забув вище написати про принцип управління мехов (не факт, просто така думка проскочила),думаю це знавці давно давно помітили, але. Суть у тому, що Євами могли керувати лише ті, хто був схильний для цього. Причому тут не в таланті, а в сумісництво, яке не зі стелі. Тобто у Сіндзі мати зникла там де була побудована меха якої Сіндзі буде керувати, вона стала частиною її. Мати Аски, частина її свідомості/душі під час експериментів, мабуть, теж перейшла якимось чином до Єви, вони стали цілісні, що Аска потім і зрозуміє. З Рей ситуація складніша, а от хлопець брюнет, друг Сіндзі як показовий момент. У мехи не було належного зв'язку з ним, що й закінчилося плачевно.

Чому не у вигляді статті? Там є окремий теґ для оглядів