сюжет, якби Євами могли керувати не 14-річні підлітки з психологічними проблемами, а дорослі й досвідчені люди📉📉📉
довго відкладав перегляд цього аніме, бо чув про нього як і добре - так і не дуже(здебільшого про кінцівку), але все ж відчуття позитивні, не даремно цей тайтл вважається класикою не тільки жанру, а й всієї індустрії
напевно тут закладено десятки сенсів, які я не помітив або ж не зрозумів, але узагальнивши, для себе я виділив: життя і почуття людей - ось що є запорукою всього
Діти пілоти мехи, тут доречі сюжетно, лорно виправдані:
"Забув вище написати про принцип управління мехов (не факт, просто така думка проскочила),думаю це знавці давно давно помітили, але. Суть у тому, що Євами могли керувати лише ті, хто був схильний для цього. Причому тут не в таланті, а в сумісництво, яке не зі стелі. Тобто у Сіндзі мати зникла там де була побудована меха якої Сіндзі буде керувати, вона стала частиною її. Мати Аски, частина її свідомості/душі під час експериментів, мабуть, теж перейшла якимось чином до Єви, вони стали цілісні, що Аска потім і зрозуміє. З Рей ситуація складніша, а от хлопець брюнет, друг Сіндзі як показовий момент. У мехи не було належного зв'язку з ним, що й закінчилося плачевно"
Історія про зламаних людей у зламаному світі.
Де бійки та світобудова є лише алегорією для розкриття глибоких душевних травм, роздумів, які нам хоче показати автор. Янголи - вмістилища душі, чистих думок , а Єви це - механізми захисту від них. Занепадаючий світ - дзеркало людей, що у ньому живуть і тікають від себе.
Дивлячись ще у школі, думав, це просто якась дурня, де головний персонаж завжди ниє, а на екрані відбувається хтозна- що. Намагався зібрати до купи ці всі нерви, сувої мертвого моря, янголів, і не міг дати раду, хто ж знав, що мова тут далеко не про це. Просто я не міг цього осягнути.
Ніде не бачив таких живих персонажів, вони примушують співпереживати, відчувати жагучий біль, радіти і навіть плакати разом з ними. Майстерна режисерська робота, яка спочатку показує швидкі флешбеки Шінджі, від яких волосся дибки стає, а потім довжелезну сцену в ліфті з Аскою та Рей, від якої самому незручно. Цими довгими паузами автор дає час задуматися, і ці думки стають частиною тебе.
Якщо під час перегляду хоч раз у вас були думки: “Хто я? Не просто у відображенні інших, а сам для себе?”, “Щоб я хотів робити, якби міг робити, що захочу? І чи робив би?”, “Чому я тут і тут, це де? ” і тд. , - тоді задум творця доринув до вас.
Кожен ладен інтерпретувати це аніме, як хоче і шукати в ньому щось своє. Тільки не перетворюйте ці думки у саморуйнування. Саморефлексія - кращий вибір.
Спойлери від А до Я. Це другий мій, вже старий відгук на Єву (22-23 рік). Повинен був бути, дуже великий відгук на мангу, як в на ранобе “Сад Грішників”, але тоді почалася повномасштабна війна....
«Перший ворог людини – він сам»
Були сумніви, як і з «Границею Пустоти: Сад Грiшникiв», але все-таки глянув i ситуація повторилаcь - зайшло на ура, виглядало і сприймалося дуже класно, часом навіть траплялися деякі флешбеки, але це зовсім інша історія.
Сюжет можна сказати за своїм простим (на наш час), але це вже після не першого ознайомлення з цим всесвітом та багатьма іншими творами, там є багато своїх смакот і несподіванок, нехай вони часом і читалися, були очікувані. Ну і по-своєму це теж головоломка, яку в першу чергу потрібно уважно дивитися (цікавість тут теж важливий), таким чином пазл буде збиратися, картина та історія згодом почне стає цілісною. Проте в нього є одна реальна проблема – це сюжети серій у плані нагнітання, а потім йде вирішення проблеми в самому кінці тим чи іншим чином, часом із якимись втратами(не важливо). Це звичайно явний мінус у даному аспекті (правда і через стільки років, автори в інших творах все наступають на ті ж граблі, використовують ті самі прийоми і їм абсолютно все одно), хоча часом траплялися і несподівані трагедії (у манзі правда там на одну більше було), не кажучи про те, що творилося у висновку цієї історії (це зовсім інша розмова).
Оповiдання грамотне, воно повністю ниткою сплітає докупи весь твір (з сюжетом та сама ситуація). Воно плавне, приємне, не нудне і навіть різноманітне, виглядає вкрай легко (не без нюансів), що часом аж лякає.
Діалоги/текстова складова хороша, нехай і не вважаю це все надто геніальним, хоча історія і суть/контекст твору мені дуже заходить («Трагедія проекту Єви – доля її творців» - Місато), м'яко сказати.
Також цікаво, але забув, що гумор у цьому тайтлі теж гідний і в тему.
Мальовка подобається (вона свого часу), як і раніше, персонажі добре намальовані, нехай місцями деякі повторюються.
Музика ок, опенінг і ендінг це щось - жодного разу їх не пропустив, і що більше подобається, питання ... Швидше за все - це ендінг (Френк Сiнатра).
Щодо другої, Місато. 4-5 моменти в оповіданні - почалося це все з типового для неї роздовбування у своїй квартирі після сну, потім ця красуня пішла кокетувати до школи замість батьків Сіндзі, третій момент Ріцуко розповідає їй і Сіндзі про Другий Удар і ракурс різко зміщується на Місато, її Реакція і самі плани на розповідь Ріцуко дуже промовисті, багато про що говорить, але поки що без відповідей, тільки натяки. 4 момент, наступного ранку, Місато вже не до жартів, того що було день тому, вона повністю зібрана, мотивована, цілеспрямована на грунті роботи і своєї помсти, бо просте життя не для неї. Далі вона і Ріцуко стоїчно вислуховуватиме белькіт штабного щура, після ногою розіб'є ящик, а потім вона попередить ядерний вибух. Нехай там не все однозначно, акція могла бути деким спланована, але її дії в цій серії багато про що говорять, про неї як людині. Наступного ранку вона поводитиметься типово, а вже наступної серії прибуває Аска і Рьодзі Кайдзі. Останній все переверне в її світі (Аска теж багато чого нового внесе в оповідання=/), він можливо той, хто може змусити її думати не тільки про помсту, але і про просте життя.
І в цьому всьому чи частково – весь Євангеліон, у всіх цих дрібницях, діалогах, образах, натяках, символізмі, психології (хотілося б у певному сенсі її побільше=/), емоціях (на їх рахунок, добре видно наскільки емоційна всередині Рей – це добре показувала Єва яку вона пілотувала і так з багатьма насправді), планах, ракурсах, реакціях, діях, своєрідній філософії (для всіх і нікого), метафорах, психодiл чого тільки вартий у фіналі (сам фінал «підозріло» нагадував «Devilmena») і т.д. Цей момент крапля у всьому тому, що є в даному творі.
Завершальні години цього тайтлу, в будь-якому випадку запам'ятовується і сильний (вперше наприклад, не особливо зрозумів, що Сіндзі в останніх серіях був у контакті з Янголом, хоча до того, приблизно в такій же ситуація прибувала Аска. Правда тут все було більше масштабним і головоломним наприклад),що в серіалі, що сам «Кінець Євангеліону» (забавно, адже в 24-25 серіях Місато після смерті Каору сказала Сіндзі суть події, що потім відбудеться у фіналі… «Виживають ті, хто має волю до життя, а Каору хотів померти»).Він ставить багато крапок над i, хоча коли вперше дивився, куди менше було зрозуміло суть усього, що відбувається, контекст, зміст і т.д. Символічно. Хоча після перегляду серіалу вперше, дивився ребілди, а згодом глянув і мангу, де практично всі розжували з гарною подачею та інформативністю (якщо правильно пам'ятаю). Щодо кінцівки в манзі, вона була просто звичайна, очікування були трохи більше. До того ж, ще й розраховував на те, що Рей Аянамi тут не опиниться за бортом... замріявся=/
Оцінка даному тайтлу в будь-якому випадку більше ніж раніше, як і саме ставлення, нехай сильно/неймовірно геніальним цей твір не вважаю, нехай штука і правда по своєму вельми незаурядна на на багато чого вплинуло (жанр меха), нехай дещо і запозичила (манга Навсiкая з Долини Вiтрiв). Єдине, сумно, що свого часу так і не зміг, як і з «Кордон Порожнечі: Сад Грiшнiкiв», хоч якийсь відгук на мангу (там ранобе) приготувати… ех. З іншого боку, ось аніме переглянув, трохи освіжив пам'ять і подумую, чи спробувати накатати хоч якийсь відгук?
Ps Забув вище написати про принцип управління мехов (не факт, просто така думка проскочила),думаю це знавці давно давно помітили, але. Суть у тому, що Євами могли керувати лише ті, хто був схильний для цього. Причому тут не в таланті, а в сумісництво, яке не зі стелі. Тобто у Сіндзі мати зникла там де була побудована меха якої Сіндзі буде керувати, вона стала частиною її. Мати Аски, частина її свідомості/душі під час експериментів, мабуть, теж перейшла якимось чином до Єви, вони стали цілісні, що Аска потім і зрозуміє. З Рей ситуація складніша, а от хлопець брюнет, друг Сіндзі як показовий момент. У мехи не було належного зв'язку з ним, що й закінчилося плачевно.
Аніме класне і доволі глибоке, дуже шкодую, що відкладав. Почув тут про багато почуттів, станів і тому подібне, але все ж доволі дивний кінець має. Можливо це треба ще обдумати та переглянути ще раз? Постійно проводив паралель з собою, особливо під кінець. Не знаю чи нормально це, але змушує над багато чим замислитися. Дякую
Кінець дивний коли не розумієш його але коли зрозумів то всі крапки на своїх місцях