Дуже приємно дивитися)

Заходить максимально легко і як для такої роботи це дуже класно зроблено.

Під чай на вечір саме те, що треба!

дуже гарна історія про те, як навіть найдрібніші, здавалось б, речі, можуть впливати на життя людей

Мені заєбісь зайшло під чаєчок.("правда моя подруга відмовилась дивитись бо мальовка застаріло виглядає") Загалом не майте багато очікувань, беріть чаєчок і буде бомба 👍

Найс. Непогано виглядало б і за межами конкретно цього медіуму.

Поважаю рішення не збільшувати хронометраж до стандартного невеликого повного метру і не прискорювати темп до 40 хвилин. Обраний темп вдалий, бо жодна з половинок не стала другорядною.

Подобається, що все доволі стримано: музика не давить, монологи не намагаються проговорити емоції, немає епізодів на поплакати. Відчувається якийсь емпатичний сум, але загалом все світле.

Воно все так, як пишуть. Сюжет короткий, сцени затягнуті.

Але дивовижна суб'єктивність сприйняття. Та я, як почав ревіти на 20й хвилині, так до кінця не міг вспокоїтись. Може так співпало, ідеальний момент, під той самий настрій що треба було. І не можу сказати що воно сумне. Просто класна емоційна річ, від творчих людей, про творчих людей, для творчих людей.

Ще один витвір про ефект метелика. А так це гарна і спокійна розповідь про двох манґак.

Цікавий і деталізований стиль, графіка мені дуже сподобалась, найбільше зі всіх аспектів фільма. В іншому... На один вечір. Хоча, звісно можна постраждати "спгс," бо вистачає метафор і різного символізму, але розкриття явно не вистачає і коли трапився твіст, то він нічого не викликав. Не вистачило хімії, а такі історії толку сльозодавилки, вже дуже давно не переймають, нехай мораль/сенс тут свій був та інше, подальше бла бла бла. Єдине відмічу, що толком музику не чув, можливо з нею краще сприйняття було, ну і другу частину автори премудрились з таким хронометражем затягнути... красені бл!

"Дякую, що витягнула мене з дому"

що ж, глянула фільм і вийшло досить непогано. пам'ятаю кілька років тому читала манґу, але вона не зачепила. а тут вирішила глянути адаптацію і вийшло прям класно

графіка чудесна, подобається як передали відчай/спустошення, але це ж Фудзімото, тому очікувано :) . музика теж на висоті (хочу сказати, що мені не хватало її в манзі), особливо хороше фортепіано в поєднанні з скрипкою. сюжет теж класний — історія про двох дівчат, чиї долі переплітаються ненароком, але це пов'язує їх. це не просто історія про дружбу, це ціла драма про дорослішання, втрати, пошук себе. хоч фільм і йде годину, але гарно передає суть — атмосферу юності, коли в тобі ще багато надій і мрій. фільм зачіпає до глибини душі: в якісь моменти ти відчуваєш радість, в якісь - сум, в якісь моменти хочеться заплакати, але відчувається якесь стримання, прям як в головної героїні.

і що ще можна помітити, так це відсилання до самого Фудзімото і починаєш задумуватись наскільки ж це біографічна історія?... словом, 10/10, рекомендую до перегляду(особливо, якщо вам подобається драма)

Адаптація чудова, але друга половина вийшла затягнутою.

От чорт, а я думаю, чого такий стиль схожий. Це ж Тацукі. Тепер є надія на адаптацію "Прощавай, Ері"