• Історії, ситуації, наратив та поведінка персонажів одноманітна, але в той же час їх буває, що сильно заносить до межі маячні? Є відверто тупі моменти, з такими ж діями персонажів і багато чого висмоктано з пальця тощо.

• Кумедно, що немає тегу любовний багатокутник, коли на самому початку про кохання трьох постійно кажуть (а є ще 4 темнокожий закоханий в Хікару, на кого забють в фільмі завершенні цієї франшизи)... Дивно і вчергове є питання, а хто ставить ці теги? Коли тут тільки через це постійно ходили навкруги і навколо, але взаємини затягують як можуть і ні. Хоча романтика сама по собі не дуже, але звісно з урахуванням свого часу. Правда окрім окремих серій/арок романтикою це не дуже сприймається, як не крути, і ситуативний слайс з різними приставками тут ключове.

Хоча тут є і стьоб над мильними операми від обличчя однієї закоханої парочки, Ушіко і Умао, які часто фігурують в сценах з шмарклями в сахарі, де поблизу буває "проходять" й головні дійові обличчя. Ще вони часто палять сюжетну складову історій, про що вони і який буде фінал. Один раз Ушіо і Умао сприймалися вайбами прямо як "близнюки" Лютеси з "Біошок Інфініті", а 32 серія... Кого ж всі ці автори так настирливо наслідують?

• Динаміка була деякий час, шкода, не довго. Аналогічно й з різноманіттям, його відверто небагато і з часом історії підуть як підуть, хоча фінал мені сподобається і не знаю варто далі дивитися чи ні (на практиці - швидше так чим ні).

• Шкода що сили без якої усім було б легше жити, так мало приділяли увагу і часто не дуже зрозуміло, а навіщо вона тут потрібна була окрім чергового банального чи окремих історій? З іншого боку, добре що про це все ж не забували і сама зав'язка як виявилося була побудована саме на цьому, через що це дуже дещо нагадало.