Особливих очікувань від цього сезону на фоні 2-го не було, адже що може бути цікавого в проміжних битвах — проте він здивував. Починаючи з кіношної режисерської роботи і закінчуючи власне битвами.

Чимало хороших ракурсів, чимало хороших сцен. Інколи повільних та навіть меланхолійних, хоча, здавалося б, у нас тут енергічний шьоненчик нового часу.

Ця природня та, на диво, багатокадрова розмова з Хакарі одним ракурсом просто божевільна. Багато кадрів, ще за часів манґи, стали мемами.

Говорячи про сюжет…

​Перший сезон починався доволі банально і він мені досі не подобається. Можна було очікувати 100500 серій типового шьонену, проте Шібуйський інцидент, що тільки міг, те й перевернув. Третій сезон відбувається взагалі в іншому сетинґу, тому плюс за сміливість та різноманіття, так би мовити.

Спостерігаючи за розгортанням плану Кенджяку, за тим, скільки було проведено підготувань для нього — приємно усвідомлювати, що всі події мали хоч якийсь сенс та вплив. Усе складається в цілісну історію.

Який ж це кайф, кожен епізод це мистецтво, сюжетно звісно в когось можуть зʼявитись сумніви, але візуально тут без вагань пік сінема. Тільки через появу Хіґуруми можна макс. оцінку поставити, але от і інші персонажі просто клас, за історіями Меґумі, Юджі та інших персонажів було цікаво спостерігати. Цілком заслужено 10/10!

Cursed Technique; Absolutely Cinema. Наступна сходинка величі, битва Хакарі.

не дуже зрозуміло (для мене), що відбувається сюжетно, але було дуже красиво, динамично та стильово

Новий стандарт як робити прості екшн аніме, здається. Не люблю цю частину в манзі, але в цьому сезоні картинка та ритм витягнули.

Не очікував, але їм дійсно вдалося стильно та в цікавому темпі екранізувати епізод з Макі.