• Добре, що арки та персонажам дали більше часу для розкриття. Тобто в основному більше 1 серії. Розумна політика/практика. Рідко насправді хто змінює підхід після першого сезону (там теж зустрічалися по 2 серії на арку, але куди менше, коли тут менше двох - це були винятки). Приклад в "Мушіші/Mushishi" після ТБ-1, в другому сезоні вони підхід зовсім не змінили і для мене, воно вже як потрібно, зовсім не працювало. Нехай винятки були від обличчя наприклад MadHouse та ТБ-2 "Піратів Чорної Лагуни Black Lagoon" та ще одного продовження.

• З персонажами тут навіть все ок, причому чоловічими, що для аніме... Так є і негативна специфіка від них чи те, що вони з наслідками в майбутньому за нагоди не вбивають вражин, але не став би до цього надто серйозно відноситися, бо в аніме і є саме така подача матеріалу, постановка, своєрідна специфіка. Коротше, не знаю як вірно написати і просто з розумінням до цього відношусь та не відношусь надто з претензією, якої і нема? Щоправда персонажі місцями, дуже дивно тупили, хоча по ідеї повинні були розуміти ту чи іншу можливість. Приклад, коли молодий ДжоДжо не впізнав Польнареффа в тілі дитини.

"Головний герой такого б ніколи не зробив!"

Польнарефф захищався як міг і вср... подобається авторам лайно=/ Але так, тут можна від персонажів очікувати чого завгодно, вони можуть чудити, щей як...

Ну і в одному моменті, в цій арці Джек Ніколсон з сокирою схвалював (де Польнарефф малим став). Хоча відсилань/пасхалок тут вистачало на різні речі.

• Деякі випади можна було б за бажання записати. Тобто діалоги у цілому норм.

• Прикольний був покер + в свій час, якось в ПокерСтарс програв теж з каре Королів) Хз, яка була рука у противника, але після цього вже толком там й не грав, бо багато переїздів та вистачало ботів. З часом останніх стало ще більше і через те грати стало проблематичніше=/ Коротше, воно було того не варто.

Вистачить.

=

Загалом і як не крути, а ДжоДжо одне з небагатьох, тих тайтлів, що можуть подарувати цілий калейдоскоп, спектр зовсім різнопланових емоцій, які не очікував би побачити. Від негативу (бо інколи настільки маячня та туплять персонажі в дусі найулюбленіших своїх кліше), відрази і дратівливості до різного позитиву, гострого різнопланового контенту, повчальних моментів (які щоправда перевернуті по своєму) та легкої усмішки (3 серія була... кумедна. Хоча не всі арки зайшли, що в попередньому сезоні, що тут)? Хай так. Кумедно це, як з цим усім гралися. А ось як сприймати усю цю страву, навіть і не знаю=/ Аналогічно з епіком та пафосом (що під кінець було), які в кращому випадку мене залишають холодним. Тут жі без негативу, що весь час ще з найпершого сезону мене дивує. Нда. Як у них так вийшло зробити? О_о