7 ж серія була першою настільки різною в плані структури і подачі, бо оповідання йшло від обличчя негативного персонажа і чесно думав мораль буде "якби погляд вбивав, то ми давно були мертвими" (такі історії теж будуть, як і банальні зі шкільним максималізмом, підлітковим ідіотизмом тощо. 10 серія, друзі. Друзі тільки такі бувають, так=), тобто головні герої віддали зброю помсти, ляльку не тій людині і вона покарала невинного персонажа. Також варто відзначити, що деякі негативні персонажі при спуску в Пекло були на той момент - щасливими. Все ж непогано деяких карали тим чим вони жили, до чого прагнули, яким чином чим знужалися з інших - це їм віддалося на повну.

Так, дрібниці:

• "Та тінь, що домівку шукає в пітьмі

Біль та сльози інших байдужі тобі

Усією душею ти сутінок бажаєш

Ще досі про Пекло сумніви маєш?"

"Пані ви не зробили нічого поганого, люди - це істоти, що завдадуть болю будь кому задля свого щастя"

Театр одного актора. Інколи готична Лоліта (1 раз точно була в серії з пекельним хлопчиком, можливо 22 серія) в японського традиційному одягу, образі, лоля Харон, що переправляє людей, найчастіше грішників через Стікс, яких сама ж карає та вже вмерлих платників за помсту. Від початку було зрозуміло, що ця тиха кудере, як і в більшісті кудере - буря всередині та жахлива, трагічна історія, що не кровно зв'язує з родом Шібата Наджіме. Також вона нагадує Ічіхара Юко з "xxxHOLiC" + Юко Каное з "Сутінкова дівчина і Амнезія (2012) Tasogare Otome x Amnesia" також пренесли в жертву задля "спасіння" своїх дуп. Ще там тоді хотів написати, але чомусь не став.