Сам концепт звісно теж далеко не новий (Реквієм із темряви 2003 року / Kyougoku Natsuhiko: Kousetsu Hyaku Monogatari / Requiem from the Darkness + інші можна надибати в рекомендаціях MAL), бачив краще схожі продукти, але й куди гірше теж бачив. Також сподобалося, що тут була цінність душі, свого життя і майже без куколдизму типу - зрозуміти й пробачити, ага. Радий що ще можна зустріти у японців подібні твори, але є свої але, про що трохи буде в прожовженні?

З іншого боку, з 7 серії підуть різні історії і буде багато не рівних моментів, траблів з подачею і постановкою. Будуть лайтові, з мухи слона, банальні, 1 раз буде навіть клоунада, а деякі складніші чи навіть глибші, неоднозначні, але не завжди це добре? Також з того моменту трішки з'явиться різноманіття та зміниться структура, з'явиться, почнеться тягнутися нитка сюжету до самого кінця через призму процедуального оповідання (мова про хлопеця з донькою "медіумом", що переслідував "потойбічну трупу акторів", ага. Чимось цей ідейний журналіст розслідувач схожий з Елом, "протистоїть" йому умовно Лайт, але зовсім іншого характеру та спрямованості. Вони не хочуть змінити світ, просто збирають душі та мстять. Він же намагається донести людям, що помста не вихід та інша банальщина. Хех, навіть дочка його місцями розумніша і розуміє, що помста доречна і часто заслужена, але). Наприклад, ще до 7 серія була історія з померлою собакою і можливою альтернативою без вбивства зарозумілої наволочі / виродка живодера, взяти дівчинці яка втратила усю сім'ю і останнє з того, що залишилося - іншу, нову собаку, якій теж потрібне її тепло. Тобто з того моменту, буде показаний інший шлях, нехай і з пропагандою терпіли або просто піти, не знаючи жорстоку правду, але з уцілілою душею, а виродки йнадалі будуть не наказані.

7 ж серія була першою настільки різною в плані структури і подачі, бо оповідання йшло від обличчя негативного персонажа і чесно думав мораль буде "якби погляд вбивав, то ми давно були мертвими" (такі історії теж будуть, як і банальні зі шкільним максималізмом, підлітковим ідіотизмом тощо. 10 серія, друзі. Друзі тільки такі бувають, так=), тобто головні герої віддали зброю помсти, ляльку не тій людині і вона покарала невинного персонажа. Також варто відзначити, що деякі негативні персонажі при спуску в Пекло були на той момент - щасливими. Все ж непогано деяких карали тим чим вони жили, до чого прагнули, яким чином чим знужалися з інших - це їм віддалося на повну.

Так, дрібниці:

• "Та тінь, що домівку шукає в пітьмі

Біль та сльози інших байдужі тобі

Усією душею ти сутінок бажаєш

Ще досі про Пекло сумніви маєш?"

"Пані ви не зробили нічого поганого, люди - це істоти, що завдадуть болю будь кому задля свого щастя"

Театр одного актора. Інколи готична Лоліта (1 раз точно була в серії з пекельним хлопчиком, можливо 22 серія) в японського традиційному одягу, образі, лоля Харон, що переправляє людей, найчастіше грішників через Стікс, яких сама ж карає та вже вмерлих платників за помсту. Від початку було зрозуміло, що ця тиха кудере, як і в більшісті кудере - буря всередині та жахлива, трагічна історія, що не кровно зв'язує з родом Шібата Наджіме. Також вона нагадує Ічіхара Юко з "xxxHOLiC" + Юко Каное з "Сутінкова дівчина і Амнезія (2012) Tasogare Otome x Amnesia" також пренесли в жертву задля "спасіння" своїх дуп. Ще там тоді хотів написати, але чомусь не став.

І непогано Емма Ай трішки психологічно оброблювана другу головну лолю Шібато Цугумі, щоб та вбила "поганого батька-лицеміра" (неможна мститися, він можливо помсту вже до того проектував на себе і картинно в принципі міг усіх обдурити. З іншого боку, характер у нього іншого плану і вельми банальний, типово японський з такою мораллю), який не такий як інші, попросив пробачення, а після отримав хеппі енд і прощення. Хоча в цілому фінал нормальний, банальний, принаймні не провал на який очікував. Мораль там проста і автор поступово по серіям до цього підходив, але не зовсім зрозуміло, навіщо було відпочатку підіймати так градус історій, щоб під кінець піти на - "а все не так вже й однозначно!"

• Що стосується серій з різними нюансами\аспектами:

"Коли ти на дні, треба тихо"

"Якщо подивитися в небо, тому можна побачити широке небо..."

"Якщо ти вб'єш одну людину, то неважливо скільки вб'єш після"

Це можливо інтерпретація основної теми "Саду Грішників" була в 5 серії: "Вбити можна лише раз".

В одній серії/історії покажуть людину з минулого в майбутньому, що уклав угоду та як він у підсумку прожив життя під Дамокловим Мечем. Тобто розкрите питання ціни, але у деяких персонажів взагалі ніякого вибору ж не було=\

В 16 серії буде трішки твіст.

18 серія жорстокий стьоб над кліше, де персонажжі не вбивають часто за нагоди, коли потрібно і все закінчується вельми погано. Це сарказм. Ще ця серія схожа з серією про ветеринара дегенерата, майже "самоцитування". Тільки там він своєю умовно байдужістю та високим чсв вбивав, не лікував вчасно тварин. А тут дура з параноєю вбила свою матір і дочку задля спадщини, потім повбивала собак дівчинки, хоча одна з них її вкусила до того, вчергове підкріпивши її параною, що у неї усі хочуть забрати спадщину. А ось дівчинка тут чим більше вагалася, тим більше втрачала допоки невтратила все. "Ми робимо вибір, а потім поженаємо наслідки того вибору..."

В 19 серії вчергове переконуєшся, що безоплатний сир лише в мишеловці і нічого зв'язуватися з заможними панами, коли обмін нерівномірний. Вони тут для себе знайшли ляльку сиротку. Багатьом хлопцям подобаються такі дівчата...

Японці не були б собою, якщо не додали в 20 серію клоунади, яка добре пройшлась по автентичності твору, бідний антураж. Щоправда раніше теж траплялося.

Вперше від помсти відмовилися в 21 серії, хоча в продовженні могло бути що завгодно. В 19 показали - помста не завжди приносить бажаний результат. А ось в 23 серії дівчину через заздрість чи порочне кохання, тобто можливо вперше нізащо відправили в Пекло (той хто розвязав нитку, відразу відправився за нею теж) і автор після усього показаного раніше, почав прямо продвигати мораль гг журналіста, що помста це не вихід або не завжди вихід і т.д. Жалюгідна маніпуляція? Не знаю, просто на фоні того, в які рамки автор поставив інших людей та що їм приходилося пережити. Не автентично якось виходить і вигідно саме автору, бо історії, ситуації і люди завжди були різними. Ну або не зрозумів той симсл, який він хотів передати? Що все неоднозначно і треба на все дивитися під різним кутом?

• Метафори, аналогії, символізм чи навіть алюзії - писати одночасно про них є що, і немає. Просто за роки ці прийоми у японців теж майже (?) не змінилися, чого вартий тільки момент з мухою в павутині до якої лізе павук або щось схоже. Хоча як виявилося, тут було більше чим просто метафора... Лоля в павутині

• Про тематику теж писати немає сенсу (чи побіжно про це писав вище) або писати хоча б коротко на кожну серію. Просто сенсу це вже немає з тривіальних причин, все це давно повторюється. Принаймні цей тайтл старий і мінусом це не сприймається.

• І ох це кліше з трішки відкритими дверима, коли там кажуть щось вельми важливе і щось чути... Треба ж якось двигати сюжети?

• Є побіжно персонажі яндере, але то таке.

= Нааіть напочатку були сумніви продовжувати перегляд чи забити, ось тільки без негативу і можливо навіть з високою оцінкою, що було б у мене першим таким аніме. Тому далі дивитися сенсу мабуть немає, бо і тут автори не витягували в різноманіття (тощо) та не дуже віриться, що в продовженні автори змінять відношення до структури оповідання (знову тощо) чи навіть неважливо яким буде наступний сезон, все одно далі буде гірше, якщо навіть він й витягне +/- аналогічний рівень. Просто під кінець вже не дуже заходило, незважаючи, що стали розкривати передісторії деяких з гг і дещо все ж сподобалося.