І непогано Емма Ай трішки психологічно оброблювана другу головну лолю Шібато Цугумі, щоб та вбила "поганого батька-лицеміра" (неможна мститися, він можливо помсту вже до того проектував на себе і картинно в принципі міг усіх обдурити. З іншого боку, характер у нього іншого плану і вельми банальний, типово японський з такою мораллю), який не такий як інші, попросив пробачення, а після отримав хеппі енд і прощення. Хоча в цілому фінал нормальний, банальний, принаймні не провал на який очікував. Мораль там проста і автор поступово по серіям до цього підходив, але не зовсім зрозуміло, навіщо було відпочатку підіймати так градус історій, щоб під кінець піти на - "а все не так вже й однозначно!"

• Що стосується серій з різними нюансами\аспектами:

"Коли ти на дні, треба тихо"

"Якщо подивитися в небо, тому можна побачити широке небо..."

"Якщо ти вб'єш одну людину, то неважливо скільки вб'єш після"

Це можливо інтерпретація основної теми "Саду Грішників" була в 5 серії: "Вбити можна лише раз".

В одній серії/історії покажуть людину з минулого в майбутньому, що уклав угоду та як він у підсумку прожив життя під Дамокловим Мечем. Тобто розкрите питання ціни, але у деяких персонажів взагалі ніякого вибору ж не було=\

В 16 серії буде трішки твіст.

18 серія жорстокий стьоб над кліше, де персонажжі не вбивають часто за нагоди, коли потрібно і все закінчується вельми погано. Це сарказм. Ще ця серія схожа з серією про ветеринара дегенерата, майже "самоцитування". Тільки там він своєю умовно байдужістю та високим чсв вбивав, не лікував вчасно тварин. А тут дура з параноєю вбила свою матір і дочку задля спадщини, потім повбивала собак дівчинки, хоча одна з них її вкусила до того, вчергове підкріпивши її параною, що у неї усі хочуть забрати спадщину. А ось дівчинка тут чим більше вагалася, тим більше втрачала допоки невтратила все. "Ми робимо вибір, а потім поженаємо наслідки того вибору..."