"Не плутай вигадку з реальністю"
"Що у ньому такого надзвичайного? Мало хто вміє аналізувати літературу. Просто кажуть усе що думають. Якщо хтось каже, що це цікаво - усі починають повторювати теж саме. Якщо хтось вважає це нудним, усі просто погоджуються. Ось так це працює"
(Скільки ж нагадала різних авторів ця історія. Правда, цей тайтл, той випадок, коли історія про письменників і текстова складова +/- відповідає контектсу, а не як, наприклад в "Домекано"... до якого, в плані аніме - негативу в мене немає і навіть трошки топ=/)
"Пихата гордість за себе. А може сором?"
"Якщо ти не можеш написати, хоча б цю історію, то взагалі що можеш написати?"
"Самовпевнене правосуддя нікуди не годиться"
"Добре, якщо б це було правдою"
"Якщо ти знайдеш своє місце в цьому світі, то ти справді щаслива людина"
"Я можу роздувати муху зі слона, але ніколи не брешу"
Краще чим можна подумати і не те, що хтось буде від цієї ONA з такою назвою очікувати. Загалом, мабуть, навіть сподобалося, але важко загально оцінити ці картини, бо вони усі дуже різні і чимось нагадує ситуацію з "Безсмертною Літературою Aoi Bungaku Series." В іншому:
- Аніме має гарний вигляд в багатьох витікаючих цієї компоненти, так, хоча це очікувано, бо видно яка це студія робила. Хех, в 3 серії згадав "Безсметрну Ліературу Aoi Bungaku Series", в тому ще сенсі, що зробили в 1 історії чібі=/ геніально, бо до того цього не було. Бл.
5 серія з вестерном здивувала, доволі нечастий гість в аніме. Але тут теж були чібі( ну блін. Трохи клоунади наробили, з іншого боку, безжально і без зайвих сантиментів вбивали злочинців (вестерн). Сама історія залишила неоднозначні, суперечливі враження/емоції.
-
Опенінг жанром, стилістикою теж ок і є варіацією деяких жанрів, в іншому зустрічається "навіть класична музика", ендінг теж на такому побудований і часто, можливо постійно змінюється. Коротше тут були різні варіації класичної музики і не тільки її. Кумедно як в свій час був дзвінок на дверях квартири з класичною музикою... ось тоді, мабуть у мене з цим, все і почалося=/
-
Щодо історій, ну тут окремо треба щось писати на кожну, а мені знову ліньки, бо багато, десь 1 коментар на історію. Просто вони абсолютно відрізняються від оригіналів, окрім ото що позицій персонажів (які б вони не були, сприймаються нормально), але характери, мотивації (1 серія красномовна), світ, сетинг (2 серія), сенси, мораль (2 серія, мисливиця "схопив" інший, червоний мисливець), теми тощо - різні. І так, це не зовсім інтерпретація, а інтерпретація інтерпретацій і більше вже підійде повне переосмислення, як це було з деякими старими аніме ("Гріхи Кяшана Casshern Sins", хоча, хех, тут мабуть ще куди далі зайшли=/), які вдало (!) переосмислили в новому варіанті, форматі. Бо тут умовно з фентезі, пішли в фантастику. "Це відкритий космос!? Так в якому світі ми живемо?" Хоча в цій історії (Гензель, Гретель), сетинг виявився банальним, де Землі таке як немає (чи є? Але швидше за все, то інша Terra Nova), а хто вижив, блукає в космосі, інкубатори з садами дітей і в тому дусі. Дань багатьом творам +/- старої, різної фантастики.
-
Є трошки непоганих, інколи твістів та розмиття реальності з вигадкою. Не очікував таке тут побачити.
-
Шкода, що не пам'ятаю усі казки в їх контексті або навіть ніколи їх не знав (4 історія). Третя Гензель та Гретель, четверта як приклад. Остання... не пам'ятаю, але якусь інтерпретацію все ж, колись бачив.
-
Можливо дарма не став як дививися, писати хоча б 1 короткий коментар на історію, бо на той момент були +/- нейтральні емоції, а коли вони такі, то не хо писати... Ех. І загально цю всю справу важко оцінити, бо це збірка різних по вмісту творів, відношення і в тому дусі теж різні... Зв'язує їх лише ім'я автора оригінальних творів та деякі прізвиська, імена головних героїв. Які костяк персонажів "Братів Грімм" на яких зовсім інший погляд та їх історії, деякі антиподи своїх оригінальних, а ось деякі твори були інших авторів та зовсім інших жанрів. Фантастика, космос, вестерн, посапокаліпсіс як приклад і можливо антиутопія була, але мало інфи для висновків.
-
Аніме ще інколи настільки доросле, що бувало, тут їли кекс, ага.
Краще чим можна подумати і не те, що хтось буде від цієї ONA очікувати. Загалом, мабуть, навіть сподобалося, але важко загально оцінити ці картини, бо вони усі дуже різні і чимось нагадує ситуацію з "Безсмертною Літературою."
Щось мені підказує, що братам Ґрімм не довго лишилося. Шарлотта притрушена і може відтворити події першого епізода, бо її сприйняття казок вельми специфічне. Запевняю вас, такої варіації ви не очікуєте. Особисто я не люблю коли японці намагаються загравати зі сталими західними пкрсонажами та історіями. Зазвичай мене не покидає відчуття банального паразитування на вподобаних аудиторією ідеях. У цьому контексті "Ґрімм: Варіації" вигідно відрізняється. Безумовно, підвалини закладені західним фольклором, однак це не плагіат і не паразитування. Перед нами втілення деконструкції казок, а от наскільки вона якісна, уже інше питання. ONA є збірником з 6 казок, варто написати декілька речень про кожний з епізодів.
"Серйозна працьовита дівчина обов'язково буде щаслива."
Що ж, не збрехали.
Я не можу похизуватись навичкою поточного розуміння сюжетних манівців. Проте іноді трапляються дива, що навіть мені вдається передбачити до чого веде оповідання. Попелюшка одне з таких "див", ледве не перший кадр розкриває зміст усього епізоду. Очевидно, автор навіть не намагався приховати головний сюжетний поворот і це є фатальною помилкою для психологічного трилера. Показуючи істину, оповідання позбавляє нас насолоди будувати свої здогадки, а разом із тим втрачається напруга від нерозуміння джерела небезпеки. Можна будувати трилер на протистоянні антагоністу, так зазвичай і роблять коли розкривають особистість зловмисника. От тільки Попелюшці ніхто не пручається, падчірки дуже близькі до оригіналу - тупа худоба. Вони допетрали наскільки схиблена Попелюшка, однак навіть не намагались втікти всі 5 років, ба більше, ігнорували свою хвору матір. Що їм заважало покинути маєток? Тому единий поворот який застав мене зненацька - їх намагання поводитись як свині, аби бути викинутими з дому. Сама ідея епізода чудова, обраний жанр також, окремий лайк за "фею", а точніше психічний розлад. Дещо підвела реалізація, однак дивитись було не нудно. Цікаво, скільки всього жертв на рахунку цієї притрушеної?
На жаль, таке часто (мова про Попелюшку)... Дуже важко згадати, коли японці не розкривають карти до потрібного моменту. Приклад "Досконала Журба", нехай і вистачало підказок. Не розумію навіщо вони так роблять... а ладно.
Після першого епізоду зрозуміло на що очікувати. Головним жанровим напрямком залишається трилер, однак тепер балом править жорстокість у стилі "американського психопата". Цікаво, що вовка кличуть на прізвище Грей, можна провести цікаву паралель між вовком і Доріаном Греєм. Обидва шукають себе в спотвореному гедонизмі, впадаючи до крайнощів заради вдоволення своїх пристрастей. Один насолоджується красою життя в безкарності, інший "красою" реальності бо VR лише імітація. Саме гедонізм їх і ламає. Хіба що вовка здолало не сумління, а ще більший вовк. До чого все це? Біс його знає... Епізод-атракціон із передбачуваним фіналом, музика гріє душу, а зміст достатньо стислий і не встигає набриднути.
Тут мої повноваження все, памагіті. Що тут у дідька коїться? Наукова фантастика? Куди мені запхати цей неочікуваний поворот?
"Ти був задоволений тією долею яку вибрав сам, і навіть не намагався цьому протистояти."
Така проста і в одночас важка істина, збагнути яку можуть не тільки лиш усі, мало хто може це зробити. На мою думку кращій за змістом епізод.
Мені сподобалось з якої сторони автор підійшов до питання самореалізації. Передсмертні міркування письменника про те як могло скластися його життя. Не без дивних моментів, однак епізод лаконічно показує метаморфози письменника, що давно ісписався, а може навіть якому лише пощастило написати щось цікаве. Як легко він відмовляється від свого роману, після пари критичних реплік маленької дівчинки. Як швидко можна повірити в те, що для тебе зручніше і припинити рухатись далі. Дві варіації життя контрастують між собою навіть через кольорову палітру, що зроблено дуже грубо, але навіть таке виконання рідкісна подія в аніме.
Після драматичної історії треба перевести дух, тож переходимо до епізоду прекрасного в своїй безглуздості. Жодного сенсу, одна коротка пригода собаки і КО, а яка тут ослиця... Гадки не маю до чого тут музики, але електричні батоги і дикий захід з VR-ом вражають, не так як ослиця, але вражають. Посміявся від абсурдності епізода.
З цієї збірки можна зробити один висновок - жінки лячні.
Навіть не знаю, що мене лякає більше - прагматичність Марії, чи щуролов-ексгібіціоніст, що розпахнув перед неповнолітньою увесь світ. Історія вкрай примітивна, на правду вона має більше спільного з "Рапунцель", а не щуроловом. Тут вам дитина з нав'язаним дорослими майбутнім, придушене бажання дізнатися про навколишній світ, втеча від амішей. Куди ж без хтивих бажань дорослих, не просто ж так дівчинку назвали Марією. Якоїсь глибини тут нема, як і сентенцій. Усі персонажі доволі відразливі, а коли так, то й співчувати нікому. Доволі прохідна історія.