"Не давай застарілим цінностям себе обманювати. Ми живемо в іншому світі, в інший час"
Особливо саме тут писати багато чого не буду, +/- все буде в продовженні нижче. Але якщо коротко, то сподобалося, місцями дуже. Хоча різних мінусів і правда вистачає, але плюси для мене були набагато вагомішими. Фінал був очікуванний, як і багато чого ще, але. В продовженні:
Сетинг.
Сетинг жорстокий, брутальний постапокаліпсіс (космос теж є, як хто багато це любить) з потрібною атмосферою і часто без сантиментів та непогано, а то й добре тут подали чГг. Людину яка заснула в рожевому світі, а прокинулася в абсолютному жахітті або пеклі. Але в той час залишилася в багатьох сенсах колишньою зі всіма витікаючими... Нда, який тут трагізм Фай Валентайн з Бібопа=/ Також зрозумілий крок людей з Другої Землі, яким би він не був. Намагатися спасти усіх і безрезультатно або спасти хоч когось, але з вірогідним успіхом (символічно їх тут злили в кінці)... Життя жахлива штука, особливо коли йде мова про політику, війну чи виживання. Зрозуміло що це навіть не кінець списку. Ну, а людина загалом ніколи не зміниттся навіть в таких умовах (ну майже, як тут показали, що знову можна деякі концепти Ф.В.Ніцше згадати, що банально)... Цитувати серію Fallout тут теж вже банально. Ну і яка тут була еволюція жуків... під схвалення самої Землі!
Лор.
Лор розкрили ну надто банально, фактично найперші думки виявилися вірними. Добре це чи ні=/ Хоча тайтл же старий + до нього теж багато чого виходило. Тут таємнича "хвороба чи відхилення", пошук панацеї, експерименти які стали (одним з?) каталізатором катастрофи і вуаля: постапокаліпсіс. Стандартне кліше в таких жанрах? Також "новий від людей", котрий повинен був змінити старих, ага. Прям "Паразита" згадав і не в одному сенсі... Хоча таких сюжетів, задумів висатчає. Люди на фоні Землі і є тими самим паразитами, як тут і вона таким чином себе намагалася очистити... Можливо деякі ідеї брали в "Гуррен Лаганн" та й Mass Effect теж схвалює=/
Незважаючи часто на награний саспенс, награну гостроту сюжета, але ситуація тут схожа з "Євангеліоном", бо статися в один момент може що завгодно. Тобто є твісти різного рівня. І загалом не завжди розумів яким шляхом піде сюжет. Що добре і рідко так буває. З іншого боку, на наш час, вийшло майже все +/- тривіально. А може і не тільки на наш час...
Також є трабли, прогалини, умовності сюжету чи лору, як і в багатьох інших постапоках (не тільки), але воно є як не крути. Важкий це жанр.
Різних концептів, ідей, тем (тощо) тут немало.
Все є в інструкціях, на всі випадки життя. Ага. 12 серія. Це багато що нагадує і не тільки з вигадоного=/
Оповідання.
Є не слабка проблема з затягнутістю, в 2х можна дивитися без проблем і мабуть, навіть захоплююче, місцями точно. Правда інколи зустрічалися трабли з оповіданням в різних сенсах. Мова не про затягнутість. І загалом є різні серії, сильні, а є такі собі... Мова тут доречі не про одну компоненту. Хоча дивитися було цікаво і легко майже весь серіал, що не часто буває і це явний плюс.
Діалоги.
"Кожен має право робити що хоче, поки не почне шкодити іншим"
Діалоги точно непогані. Води немає, часто несуть якийсь сенс, в тему і без крінжу. Хоча персонажі можуть страждати різною фігнею.
"Як це сталося? Ми не можемо зупинити одного божевільного..."
Вони вдалі, особливо головні, Марлен і Юджі на фона багатьох інших тайтлів непогано так виділяються. Також непогано вони на друг друга впливали і змінилися в різних аспектах. Ще як почав дивитися, побачив дещо схоже зі "Сталевою Тривогою". Там Сагара Сооске, Канаме Чідорі і Тесса теж таким впливом займалися... початок твору і які вони в кінці - красномовно. Тут теж + в першій половині чГг більше допомогав милій та цікавій жГг Марлен, а в другій половині серіалу вже вона більше йому допомогала. Правда тут не тільки на психологічному рівні відхилення була, але й генетичному. Як з часом Марлен і Юджі помінялися ролями, як же він її змінив, а сам впав в неадекват, в божевільне суперництво в якому сам на себе не був схожий (генетика тут далеко не останнє місце грала, але). Хімія персонажів, розвиток і деградація. Місцями деякі персонажі (Гендо Ікарі) і не тільки дійсно нагадували "Євангеліон".
Коли дивишся на цю ідіотську верхівку влади в космосі (антиутопія блін), розумієш, як же пощастило Сідонії з капіианом Кобаяші! Після цього аніме, ще більше її почав цінити.
Марлен косплеїть багатьох інших персонажів, які роблять що хочуть (привіт від ЗероТу), а скільки таких після буде... Через що фінал читався, без інтриги тощо. Бо вседозволеність багатьох персонажів без наслідків, непогано так вдарило по атмосфері.
Романтика.
Чимось романтика нагадує "Сталеву Тривогу" в якомусь сенсі: своєю нетиповістю. Тобто там головна пара свій перший поцілунок не між собою отримали. А тут інтимні взаємини були ось такого плану. Нехай і хлопець в одн момент видав, хоча ще й засуджував до того саму Марлен. Та й вона після зробила те саме, хоча до того інакше себе поводила. В будь якому випадку, хімія потягнула цю компоненту.
Є серйозні трабли як з мальовкою, так і анімацією... навіть на свій час. Хоча це ж AIC... таке в них бувало, якщо не помиляюсь=/ Місцями, як кульгала мальовка і анімація, прям "7 Самураїв" від Gonzo згадав, нехай і не той рівень. Хоча дизайн персонажів та інший - мені сподобався.
Різного фансервіса вистачає, який місцями міг спокійно дійти до кекса.
Екшн різний. Є норм моменти, а є таке собі. Але загалом рідко він тягнув моменти + мало інтриги в цьому виживанні, яке насправді здихання=/
Музика.
Опенінг чудовий, ендінг спокійний, не такий як цей тайтл... Ще в ньому здивувала гола жГг з промальованими сосками, а зараз дехто щось ще пишуть про безвинну ейчатину)
Саундтрек не весь зайшов, але сам по собі різноманітний. Часто змінюється при нагоді, обставинах, місцевості тощо. Буває що це допомогає як атмосфері, настрою, так і показує психологічний стан персонажів тощо.
Атмосфера є, теж саме з нюансами в ній, як і в багатьох інших аспектах. Тобто є проблеми різного шттибу, місцями навіть сценарного плану, але то таке=/
Кліше?
Кліше як закон жанру звісно є, не такі бісячі... хоча, кому як, мабуть=/ Але як один мужик вирубив без шмарклів і сантиментів Марлен в 7 серії, без тупих кліше на свою голову ("від жінок одні проблеми") - це просто win. Можливо (ага) в цій арці були відсилання на "Дюну". Також те, що персонажі тут вбивають (їх теж, але не всіх) - це серйозний плюс. Нехай деякі персонажі з деяких причин цього не роблять, але їх сьюх рятують інші. Про інше писати не хо.
Як важко, а потім як легко вбивали жуків, навіть без мех, божевілля деяких персонажів, яких після вбили і т.д. Надто багато асоціацій з "Starship Troopers" (мова про фільм, не книжку Хайнлайна), на який цей тайтл дуже схожий. Про "Євангеліон", "Паразит", "Дюну", "Макросс" (як же без нього"), "Сталева Тривога" і т.д. - писати вже не хо і місцями про це трохи щось було. Але з цього тайтлу можливо, дещо теж візьмут у майбутнє, якщо раніше його не було.
Фінал.
"У нас повинна бути мета" :::spoiler
Прикольно показали, що буде якщо люди будуть сидіти без діла та без ресурсів... Хоча фінал і дивний (в стилі японців), але кумедний вийшов. На фоні трагедії (людства?) і хеппі енда в ньому, трохи з цієї розвязки навіть посміявся, кінцівка зрозуміла і очікувана з-за, в якомусь сенсі (?) сюшності персонажів і деяку схожість з іншими творами. Сам посил, символізм зрозумілий. Як і павуки в банці зі своєю предісторією, хоча Другу Землю злили, як не крути.
:::
На цьому вистачить, хоча хотів більше написати, але вже майже немає ніякого сенсу.
Спойлери.
"Не давай застарілим цінностям себе обманювати. Ми живемо в іншому світі, в інший час"
Особливо саме тут писати багато чого не буду, +/- все буде в продовженні нижче. Але якщо коротко, то сподобалося, місцями дуже. Хоча різних мінусів і правда вистачає, але плюси для мене були набагато вагомішими. Фінал був очікуванний, як і багато чого ще, але. В продовженні:
Сетинг.
Сетинг жорстокий, брутальний постапокаліпсіс (космос теж є, як хто багато це любить) з потрібною атмосферою і часто без сантиментів та непогано, а то й добре тут подали чГг. Людину яка заснула в рожевому світі, а прокинулася в абсолютному жахітті або пеклі. Але в той час залишилася в багатьох сенсах колишньою зі всіма витікаючими... Нда, який тут трагізм Фай Валентайн з Бібопа=/ Також зрозумілий крок людей з Другої Землі, яким би він не був. Намагатися спасти усіх і безрезультатно або спасти хоч когось, але з вірогідним успіхом (символічно їх тут злили в кінці)... Життя жахлива штука, особливо коли йде мова про політику, війну чи виживання. Зрозуміло що це навіть не кінець списку. Ну, а людина загалом ніколи не зміниттся навіть в таких умовах (ну майже, як тут показали, що знову можна деякі концепти Ф.В.Ніцше згадати, що банально)... Цитувати серію Fallout тут теж вже банально. Ну і яка тут була еволюція жуків... під схвалення самої Землі!
Лор.
Лор розкрили ну надто банально, фактично найперші думки виявилися вірними. Добре це чи ні=/ Хоча тайтл же старий + до нього теж багато чого виходило. Тут таємнича "хвороба чи відхилення", пошук панацеї, експерименти які стали (одним з?) каталізатором катастрофи і вуаля: постапокаліпсіс. Стандартне кліше в таких жанрах? Також "новий від людей", котрий повинен був змінити старих, ага. Прям "Паразита" згадав і не в одному сенсі... Хоча таких сюжетів, задумів висатчає. Люди на фоні Землі і є тими самим паразитами, як тут і вона таким чином себе намагалася очистити... Можливо деякі ідеї брали в "Гуррен Лаганн" та й Mass Effect теж схвалює=/
Сюжет.
Оповідання.
Діалоги.
"Кожен має право робити що хоче, поки не почне шкодити іншим"
Персонажі.
"Як це сталося? Ми не можемо зупинити одного божевільного..."
Романтика.
Мальовка.
Музика.
Кліше?
Вплив чи запозичення який хо відмітити.
Фінал.
На цьому вистачить, хоча хотів більше написати, але вже майже немає ніякого сенсу.