Сортування
Trainspotting, Fight Club, Pulp Fiction, Breaking Bad…
Той, хто придумав OP, знається на хороших фільмах :)
https://www.youtube.com/watch?v=fzYzBHlEfMU
Нещодавно була стаття про залежність індустрії від адаптацій і, на мою думку, це аніме є тому підтвердженням.
Tongari Boushi no Atelier має дійсно високий рівень анімації та непогану режисуру, але дуже повільний темп сюжету з оригіналу тягне адаптацію назад. Перед глядачем ставлять багато питань: як Коко буде рятувати мати і чи взагалі це можливо? хто ці “погані” чаклуни, які раптово зʼявляються і зникають? навіщо їм навчати Коко забороненої магії? який секрет приховує Кіфрі? яка доля спіткала інших персонажів? і т.д. Але за 4 години екранного часу глядач не отримує відповіді мабуть на жодне з них. І це ще не все, замість фіналу його чекає максимально банальний кліфхенгер. Ну а що ти хотів? На скільки 12 серій вистачило – стільки і зробили, це ж адаптація. Що далі? Можеш чекати наступний сезон, який невідомо чи взагалі буде, або читай оригінал.
Можливо як додаток до манги це аніме і є непоганим, але як окремий продукт це викликає розчарування. Після перегляду залишається відчуття, що краще б вже глянув щось оригінальне, може й не з такою якісною анімацією, але хоча б більш-менш завершене.
Повністю погоджуюсь. У Haibane Renmei глядач пізнає світ разом з Раккою, відчуває її хвилювання через потрапляння у невідоме місце без жодних спогадів, а не існує окремо слухаючи монолог який розповідає кожну деталь.
Автор намагається донести меседж “цінуй те що маєш, те що навпроти тебе”, використовуючи, наприклад, стіну як символ недосяжного горизонту, або забутий сон, на спогад якого йде безліч зусиль і не приносить бажаного результату.
Перша серія викликала змішані почуття.
З однієї сторони приємно, що аніме зберігає візуальний стиль і музику з оригінальної гри (INTERNET OVERDOSE, INTERNET YAMERO) та переважно має доволі непогану анімацію (особливо OP & ED).
З іншої – нові персонажі абсолютно нецікаві + є відчуття, що сюжет буде якийсь дефолтний “idol battle”. Ну і вже стандартна любов японців до русні не робить їх анітрохи краще. Думаю якби Аме була єдиним персонажем як у грі – то було б супер.
Цікаво було побачити референс до Clocwork Orange, хоча я і не зрозумів навіщо. До речі, гра має референси до Fight Club і Trainspotting і там вони мають набагато більше сенсу.
Роботи Ашінано досить схожі між собою, може навіть здатись, що події у творах відбуваються в одному світі. Там є все за що цінують YKK – подорожі, меланхолічний настрій, погляд на плин часу, мотоцикли, природа і трохи містики.
Щодо відмінностей – думаю у Kabu no Isaki буде більше екшену завдяки авіаційній тематиці і персонажам. Також автор більше використовує гіперболу – наприклад у YKK це проявляється коли Альфа отримує велику хурму, а у KnI можна побачити Токійську башту висотою більше 3км і ліси з рослин розміром з будинок.
Kabu no Isaki має доволі несподіваний фінал як на мене, думаю варто дочитати до кінця.
Kotonoba Drive – це невелика манга у форматі 1 глава / 1 подорож з акцентом на містику. Тут буде менше сюжету і персонажів ніж у попередніх творах, але все одно дуже приємно читати.
Додам свій список у вигляді автор / манга: