Таймскіпати можна було дещо пізніше, бо там дійсно є що. А зараз нам буквально зруйнували те - до чого сюжет мав би неодноразово звертатись далі. Додавати це потім якимись флешбеками, уже не матиме ефекту який треба - бо ми уже отримали іншу “основу”.

ось оцей блок

я його не зрозумів аж ніяк … другорядні персонажі по типу цього якось появлялись і зникали не встигаючи викликати якихось емоцій. Я навіть не зрозумів їх роль і суть у сюжеті

​

і є доказом того що аніме “погіршило” оригінал. А про “злитість фіналу” я дав конкретику “чому” - під спойлером, тому якщо оригінал “не є суттєвим” то навіть не знаю навіщо мені варто щось "підбирати" - я навів факт а не здогад.

Коротка однотомна (чого у нас поки не так і багато) історія з купою деталей, хоча без повноцінного розкриття чогось. Як не дивно, котів, мені виявилося мало (враховуючи певні очікування), людей же тут розкривали доволі поверхнево (хоч двох із головних героїв дещо більше). Але в цілому - доволі проста, в певному сенсі мила, різностороння, оповідка про життя кафе, яке являє собою котячий притулок в доброму сенсі того слова (без усіляких отих кліток). Персонажів дадуть багато, щоб кожен міг знайти певне посилання на своє.

Окремо зазначу, що початок та кінець тому відведено на першопричину створення такого місця, що у інших авторів не завжди хочеться читати - тут навіть це подано цікаво.

Раджу до ознайомлення, якщо не лякає однотомна повсякденність

Писати рецензію на це ранобе без спойлерів, на стільки ж важко як і сприймати його фінал. Та все ж... Варто щось та "звести". Історія про цінність людського життя, як такову, у сучасному світі - з усіма її злетами, падіннями та руйнуваннями мрій дитинства. Але щоб нам це показати, довелося трохи залучити і "магію", але яку саме - це вже краще побачити самому. Однак зробити однозначні висновки з цього твору, враховуючи фінал та тим паче слова самого автора - доволі важко. Якщо перші 50% твору більшість з нас можуть побачити деталі свого життя, то наступні 50% (а особливо фінальні 5%) викликають значно більше питань, як до світоустрою, так і до ролі таких як наш ГГ. Якби не було "такого" фіналу, я б міг радити до ознайомлення (особливо з урахуванням поточного "темного" етапу), але з ним... Це все зводиться суто до одного слова, що й псує все враження...

Якщо відкинути поняття рабства, що кидають нам в першій же главі, цей світ мав шанси на розвиток. Бо ми мали певну "систему", де на основі "добрих" або "злих" вчинків, можна було відбудувати певний світ. Так, дещо магічно та спрощено - та все ж з ознаками логіки. Але це тривало лише кілька першиї глав. Надалі це не закріпилось - нас просто поставили перед фактом ще "більш магічного" світу та надто спростили усі інші аспекти. Кожна глава стала шаблонною, це просто опис грінду ГГ (звісно без пояснень його нових сил), взаємодії з рабом/рабами для очок та "ідеалізації" в очах інших, які навіть базові потреби вирішують з натяжкою. Не має жодних другорядних персонажів - є тільки "створювач" та "його раби" і не сказати що й між ними буде багато продуманих емоцій. Якось по дитячому, але і темно?

Ніякого нормального опису дій, підстав та персонажів. Та ще й деякі "нюанси"

Типова історія про переродження, з якоюсь спробою змінити майбутнє - спочатку йшла справді така історія з розвитком персонажа і оточення, апе через працю, використання знань майбутнього. Потім все різко змінилося, тому що майбутнє вже "не зовсім канон", а ще далі скотилося в "за тиждень стану я імбою" - на тому і закінчили. За це й подяка, хоч не затягнули. Щодо персонажів... Пам'ятати ми будемо мало кого, а ті хто хоча б чимось запам'яталися просто підуть "на захід сонця" (з різних причин, і не обов'язково "поганих"), а інші другор.персонажі - хоча і поряд з ГГ, вони нічого не вносять. Був натяк на гарем, або якусь романтику, але ГГ біжить до мети, і на інших начхати - а потім у фіналі був різкий "вибір", без підстав для того, що м'яко кажучи "неприємно", але відносно передбачувано (і дає "наліт" про якогось Саске, з Наруто - звалив по світу тинятися і залишив всіх). Та й взагалі... Без епілогу (останніх двох розділів) - кінцівка була б кращою.

Сага про світ та не більше... Є ГГ та купа інших героїв – що непогано. Але їх " реалізація" лише на рівні "догодити всім" (у плані будь-яких характерів/мастей тощо) - ставить під питання сам світ ранобешки. Загалом (особливо в останніх розділах) ГГ лише "двигун", точніше кнопка запуску - а все інше це реакція оточення. З одного боку це логічно, з іншого чимось не типово (бо безпосередньо дії ГГ не сказати що впливають). Ну а ці вічні "змагання" та "імби" згодом взагалі смішок викликають, хоча екранізація виглядала б цікаво. Для тих, кому хочеться сюжету, введення у світ тощо (хоч краплю) – краще початок. Кому цікавий "розвиток" зайде все інше. Ну і кінцівка у вигляді "фанових" добро>зло (і якихось епік батлів), для всіх інших. PS: читати тим, кому не шкода часу для ще одного світу зі своїми "приколами".

Ще одна історія про "гравця" завершена.

Початок був «важким», але воно було того варте. Історія про чергового гравця, який не здобув нічого у житті, тому намагався відволіктися в віртуальному світі. Ба навіть більше, багатьом такий гравець, здається, «відштовхуючим» (але мушу запевнити, то тимчасово). Сам світ виявився доволі глибоким, від оточення до конкретних деталей. Як і в багатьох подібних історіях, певна «випадковість» дала гравцю нову можливість, яка спершу здавалася принесе ще більше «проблем», але герой зміг обернути це на свою сторону. Також, варто звернути увагу на те, що тут протягом усього твору - явно показується зміна особистості, це не просто про «імбу в грі». Подорожуючи ж цим світом ми зустрінемо багато всього, від «рівнів існування» до абсолютно протилежних персонажів, які при цьому мають свої передісторії. При цьому ~ 15% часу нам будуть переплітати і з реальністю (без явних на то «причин», спойлери )) ) – просто щоб вчергове зобразити прогрес Головного Героя. Враховуючи кількість глав, все це може здатися нудним, але, на диво – автор зміг аж до кінця (ну майже, останні глави дещо сумбурно швидкі) тримати темп, і коли вже здається ти не отримаєш на стільки ж позитивних емоцій – автор може так описати, що вони з’являються. І так, історія завершена, багато чого дає «можливості на майбутнє», але основний кістяк – доведений до кінця, всі «ниточки» (крім однієї) розв’язані.

Якщо не лякає обсяг – однозначно раджу ознайомитись.

Еріс - вкрай "зла" на світ особистість, але не зі злості душевної, а по діям та вихованню. Бере приклад з "оточення" і головою намагається думати не багато, та й у результаті йде на "розвиток сили". Що пізніше призводить до спойлер, потім цей розвиток ніби йде до "верхів світу" , але остаточно, аж до кінця твору - реально бачити її ми будемо вкрай мало, хоча спочатку скільки часу вбили на неї?

Сільфієт/Сільфіт - спочатку приклад "ярликів" суспільства, тобто якийсь "принижений" персонаж, якому допомагає ГГ. Трохи пізніше вона йде в "розвиток" ... Навіть не знаю, "зв'язків не дивлячись на забитість"? Тобто вона - на відміну від першої (знов виходячи з "сили сюжету") потрапляє до добрих людей, які дають їй "путівку в життя" (хоча при цьому привносячи ще більше "переховувань"). За сюжетом - вона дасть всякого більше ніж Еріс, але по самому "наповненню" - до кінця так і залишиться тихою людиною.

Роксі - начебто теж, стоїть біля основ, допомагає ГГ з розвитком, але й у той же час деградацією, і бездіяльністю. І... все.

Так, сперечатися можна багато (тобто фанів у ранобе багато, і можна дивитися під різними кутами) - але якщо узагальнити, то вийде якось так. Більш того - історія закінчена, і не сказати що "типово" або "нормально" (враховуючи "звичаї" подібних творів), але ... Якщо чесно - закінчена вона погано, і все оповідання з певного моменту стає ніяким, хоча й події то відбуваються. Таке відчуття що саме ранобе - якась передісторія наступного, ну і цю ідею підштовхують купою допок ... Ах так, "сімейні" пута, викликають багато в чому відторгнення, а не радість або щось ще, чого варта тільки ситуація з...спойлер (наче перед адаптацією в аніме їх вирішили відкинути). Але загалом... Якщо дивитися на історію про світ - то історія непогана, а ГГ тут лише "вторинний". P.S: якби вони добре розвинули - і підвели це до справжнього фіналу, а чи не дали затравки на " майбутнє " - оцінка була трохи вище.

Дивно що не переніс раніше, але най буде зараз…

Історія про цікавий світ, "схибленого" ГГ, не зовсім зрозумілих інших персонажів (тобто ми начебто зрозуміємо про них "багато", але не сказати що вони все реально щось "внесуть" в історію). Виходячи з поточного досвіду - багато здасться шаблонним, на момент прочитання ж було безперечно непоганим, якщо і не більше. Сам світ мені сподобався - описів, якщо узагальнити, досить багато. І по суті – центральна ідея твору – якраз "світові" зміни.

По героям... Знову ж таки, все вкрай важко - у т.ч ГГ виходячи з деяких його дій, не викликає бажання асоціювати себе з героєм та/або співпереживати йому - описувати можна довго і нудно, тому що історія то про ГГ і дій насправді було багато (хоча за фактом, реального "впливу зараз", або ж "імба герой" - ми по суті не побачимо, але при цьому не сказати що будуть "труднощі" і шонен, особливо під кінець) - таке життя можна навіть чимось назвати "звичайним", трохи вище "середнього" персонажа... Окремо запам'ятовуються тільки Пол Грейрат і Руйджерд Супардія - ось вони молодці, і всі моменти з ними "варті" (у кожного по своєму, хто прочитав до кінця - зрозуміє) , За іншими ж такого не скажеш (ну трохи накинемо за Бадігаді). Ну так, багато хто скаже - а де інші "головні герої"? Ну...

кінцівка там буде абсолютно злитою, якщо автор/сценарист аніме не вирішать те переписати. По суті вся історія виявиться історією

(умовно кажучи)

Не знаю як можна "полюбити подачу", враховуючи що одну з найсильніших гілок всієї історії - Руйджерда вони показали бездарно ще на початку.

Враховуючи "оригінальну Chinese Novel" (з якою свого часу був ознайомлений на 1782 розділів з 2190, і це досі Онґоїнґ) очікував не надто багато. Але там, принаймні, хоч трохи намагались показати якось персонажів та пов'язати між собою (не враховуємо те що це шаблон на шаблоні який навіть паразитуватиме сам на собі і в результаті всі персонажі втратять навіть ту індивідуальність що їм “будували”) - аніме ж вийшло просто “одна історія про таймскіпи”, події просто відбуваються “бо так треба”, нічого не пояснено, через що відчуття що це все стається за один день. Навіть не знаю кому це рекомендувати, дроп після 6 еп.

Я не надто пам'ятаю деталі першого сезону, але відчуття були дещо інші. Персонажі крутяться навколо ГГ але "індивідуальності" у них мало, та й сам ГГ скоріше просто як якийсь схиблений науковець. Історія, яку тут намагались “показати”, має розвиток тільки в першій половині сезону - решта просто бій для бою бо ГГ любить спостерігати і вивчати (та і ще звели всю ідкею сезону до “очищення”) лишає дивний післясмак. з натяжкою 5,55/10

постійного страху гг шо вона стане

а чому й ні? Механізм ісекаю, в такому випадку як тут, не пояснений абсолютно. Нічого не “гарантує” що “стара душа” не повернеться назад, або просто емоційний патерн перепише свідомість ГГ.