Шкода, що у японців таке рідкість, а рятує персонажів найчастіше сюжетна броня. Хоча той момент, що Нанамі могла використати Юу, помотросити і кинути через Саеку - це теж цікаво, як не крути, ось тільки твори не з цієї опери, хай можна було цікаву тему порушити. Що важливо не слова, а найперше - справи, як люблю це зазвичай говорити і чого тут лише політика варта. Причому в продовженні вже й сама Нанамі натякала, порушувала тему, що таке кохання по ходу ("41 розділ з 21 сторінці" та "44 розділ 14+ сторінка"). До того Макі пояснював і Юу про цю справу теж=/ І як доповнення:

"- Навіть Саекі не збирається залишатися незмінною. Схоже всі згодом змінюються. Саєки. Юу. Я... Якщо це так. Як продовжити любити того хто змінюється?

• Я люблю в тобі все.

-Що це означає?"

Цей внутрішні роздуми Нанамі потрібно дивитися в купі її серйозних проблем особистості пов'язаних з мертвою сестрою і т.д. Не хочу повторюватись.

Персонажі всі приємні і не викликають ніякого антагонізму і деякі навіть, можливо, нудотні. Все це виглядає нереалістично наївно і для того, щоб відпочивати спостерігаючи за +/- легкою історією з присмаком драми та м'якими персонажами. Але в цілому вони всі нормальні/непогані або навіть вдалі, як найголовніші... Чого тут лише Юу варте, хороша жгг вийшла, сміливості та багатьох інших позитивних якостей їй не позичати, що навіть не вірив коли споглядав цю картину + вона не сью. Також добре зробили "мерисьюшність" Нанамі, коли насправді типу ідеальна людина, виявили ніяким не ідеальним (привіт від Юкіно Юкіношити, яка як виявилося, навіть спілкуватися до пуття з людьми не вміла, водночас будучи ходячою "енциклопедією"), бо справді ця компонента набридла + автор з подібними моментами не раз тут грав, що зіграло в плюс.