"Я що, став персонажем якоїсь божевільної манґи?..." — Куроно.
на жаль, так і є. як то зазвичай буває початок був хорошим, але що більше автор розвиває ідею, то гірше все стає. все починалось трешовою м'ясорубкою, але під кінець це взагалі ні в які рамки не лізе. все по попорядку:
мальовка: посередня, що на початку, що вкінці (особливо 3д ріже очі, настільки мильно, що неможливо розібрати), хоч і видно як виріс рівень, але все одно не дуже. ще й під кінець бюджет закінчився чи що і замість фонів стали вставляти фотографії :/ (це погано реалізована ідея). автор так часто малює голі жіночі тіла на обкладинках, що аж противно.
персонажі: досі не розумію чому Кішімото записана як гг, хоча вона
вмерла на самому початку, залишившись пустою і нерозкритою, а ще відверто бісячою.
приємно спостерігати за внутрішнім ростом Куроно. деякі персонажі трешові, деякі вмирають так швидко, що і забуваєш за них...
панда, яка нічого не робила, але Ґанц нараховував їй очки, Кувабара, який ґвалтував все, що рухається, чувак, який врятував Тае тільки тому, що лоліконщик, тупі американці, голі прибульці...
тепер не дуже позитивні моменти, а саме — сюжет:
сюжет нам розкривають ну настільки погано, що всі майже 400 глав можна було спокійно врізати вдвоє і не мучити простих читачів. перші +- 260 глав іде середня драма, якесь розкриття персонажів, а далі просто тарантінівські діалоги.
майже всю арку вторгнення інопланетян: "Кей-чан" і "Тае-чан". та вбийте вже Тае, або досить повторювати цю фігню раз за разом. мотивація інопланетян щодо вторгнення — просто захотіли. невідомо чому Ніші захотів стати наймогутнішим, просто жуйте цей факт. хоча б Черрі розкрили (найкращий хлопчик).
вампірів можна було взагалі викинути, про них нам розказали рівно нічого :/
"Я що, став персонажем якоїсь божевільної манґи?..." — Куроно.
на жаль, так і є. як то зазвичай буває початок був хорошим, але що більше автор розвиває ідею, то гірше все стає. все починалось трешовою м'ясорубкою, але під кінець це взагалі ні в які рамки не лізе. все по попорядку:
мальовка: посередня, що на початку, що вкінці (особливо 3д ріже очі, настільки мильно, що неможливо розібрати), хоч і видно як виріс рівень, але все одно не дуже. ще й під кінець бюджет закінчився чи що і замість фонів стали вставляти фотографії :/ (це погано реалізована ідея). автор так часто малює голі жіночі тіла на обкладинках, що аж противно.
персонажі: досі не розумію чому Кішімото записана як гг, хоча вона
вмерла на самому початку, залишившись пустою і нерозкритою, а ще відверто бісячою.
приємно спостерігати за внутрішнім ростом Куроно. деякі персонажі трешові, деякі вмирають так швидко, що і забуваєш за них...
чого тільки варті такі персонажі як:
панда, яка нічого не робила, але Ґанц нараховував їй очки, Кувабара, який ґвалтував все, що рухається, чувак, який врятував Тае тільки тому, що лоліконщик, тупі американці, голі прибульці...
тепер не дуже позитивні моменти, а саме — сюжет:
сюжет нам розкривають ну настільки погано, що всі майже 400 глав можна було спокійно врізати вдвоє і не мучити простих читачів. перші +- 260 глав іде середня драма, якесь розкриття персонажів, а далі просто тарантінівські діалоги.
майже всю арку вторгнення інопланетян: "Кей-чан" і "Тае-чан". та вбийте вже Тае, або досить повторювати цю фігню раз за разом. мотивація інопланетян щодо вторгнення — просто захотіли. невідомо чому Ніші захотів стати наймогутнішим, просто жуйте цей факт. хоча б Черрі розкрили (найкращий хлопчик).
вампірів можна було взагалі викинути, про них нам розказали рівно нічого :/