у масаакі юаси є неймовірна здібність максимально занурювати глядача в події на екрані за допомогою динамічності його режисурі, а також того, що він не боїться в анімації іти в абстрактність і робити персонажів дещо ugly but realistic. інше питання в цьому випадку, чи хотіла я занурюватись в майдсет звичайного хлопчика на піку пубертата… і все ж, все одно доволі хорошу і потрібну історію ця адаптація передає так, як мало хто би зміг, дуже би хотілось навчитися розповідати історії так само