Psss

Моє йому:

"Якщо перший сезон був не поганий, то другий якийсь уг (не зовсім, але місцями точно і оцінка 5+ про багато що каже, а вже куколдизм який був, ууу. Битва видів, а вони не хочуть вбивати всіх демонів, тому що не хочуть. Хто таке пише? Чим окрім рожевих шмарклів це підтримується? Ладно. Просто, як же мало вдалих творів з темою прощення і в тому дусі. Таке вдало написати і поставити треба вміти, а не зробити черговий...) особливо все попливло з вельми очікуваним поверненням білого Нормана. Хоча динаміка є, навіть усе летить до свого абсолютного хепі енду"

Він до того мені писав:

"у неверленда непоганий перший сезон, а потім масштаб виріс, змінилася структура та історія деградувала в якусь аморфну фентезю без свого обличчя. Власне теж і в манзі, тільки в аніме пройшлися галопом Європами вирізаючи цілі арки з манги, так що все ще гірше. Але перший сезон норм, хоч у манзі подача і краще, в аніме зі створенням саспенсу зовсім не впоралися."

Pssss Так і не дочекався, як в першому, так і в другому сезоні трилер з виживанням та психологією, останні, як часто буває у япошок - замінили кривляки.

Psssss

"Дурні, від життєвих принципів так просто не відмовляються". Ну в 11 серії зі слів глав.злидня це було кумедно і в голос. Це типу стьоб? Самоіронія? Сарказм/тролінг усього того всепрощення, тотальної зміни позиції незважаючи на вельми жорстокий і травматичний бекграунд, що був? Інколи мені здається, що японці просто ретранслюють себе в ціх образах, щоб типу виправдати свої відбиті вчинки з минулого, що вони помилялися, а тепер хочуть жити, незважаючи нінащо. Звісно японці змінилися з тих часів, але це ехо добре відчувається в їх творах, коли вони часто жаліють та виправдовують різними баченнями відвертих маніяків, психопатів, масових вбивць тощо тощо тощо. І ні, не вважаю прощення чимось поганим, але це треба вміло зробити і якось розумно аргументувати (а не "Син мій, ти не знаєш наскільки мало треба розуму щоб правити світом?" Тобто банально давлять на емоції), що рідко зустрічається.