"- Просто ви, Сацукі, створюєте враження чистої та правильної людини. А ігри - це для хуліганів, невдах, і взагалі, вони ведуть до деградації! - Мені здається, що люди з такими стереотипами - це рідкість." Ага. В будь-якому випадку, з десь 15 хвилини 5 серії цікаво було слухати розмову цих дівчат, двох жгг. Соціальна тематика вона така, нехвй і не дуже гостра, бо жанр "юрі" бере своє.

"А які книги тобі подобаються, якщо ти коли їх читаєш - забуваєш про все на світі? Мабуть, ті, де описують людей. Коли вони опиняються на межі і показують свою справжню сутність... Або коли, навіть у безвихідній ситуації, відчайдушно борються і йдуть уперед. Особливо мені подобаюиься історії, де показані оголенні почуття." Розумію тут цю колючу кудере хінедере.

"- Я тебе ніколи не зненавиджу, бо ти мені ніколи й неподобалася" Ахах. Лол. Тонко, що аж товсто. Чимало тут такого. Приємно читати такі тексти та слідкувати за цими персонажами. Тайтл місцями непогано так розганяється. Неочікувано. Ще вистачає легких психологізмів.

Цікаво, як музика підкреслює, підтримує створений антураж чи атмосферу того чи іншого моменту. Десь з 19 хаилини 5 серії, аристократизм ситуації непогано так поданий. Рожеву жгг визвала на ковер принцеса. Хех. "Що це за імператириця?"

Ситуація поміж Сацукі та Май, де посередині застрягла рожева жгг "Мене використовують як політичну маріонетку". Загалом якість контету мене дивує, особливо 5 серія поміж інших добре виокремлювалася, з куплю тих же метафор...

"- Куди ти мене ведеш? - У хороше місце. - Сацукі, ми ж ще неповнолітні! - Ти... Привела мене в бібліотеку? - Так. Це тихе місце, де я тобі допоможу з навчанням. - У мене таке зараз враження, що мене спарлюжили. - Знаєш, а я ніколи ні з ким не спілкуюся у кого погані оцінки. (Постріл в серце або піддих) - Ну у мене десь загальний середній бал. - Якщо ми вже зустрічаємося, то ти маєш увійти хоча б у першу десятку в класі."