Якщо говорити про персонажів загалом — під кінець я просто перестав розуміти, хто за що воює, а тому й що взагалі відбувається. Також складно не помітити, як же автор боїться когось зілляти, хоча стільки моментів для цього було.

• Сумую за Синім.
• Щодо Рожевої — кумедно, що браткон поза аніме міг би виглядати справді… аморально, проте ми все ж в аніме контексті, і тут це доволі звична річ.
• Мабуть, я банально забув, проте коли Сакурама Хібікі встиг пошкодити обличчя? Та й взагалі що цей бро робить?
• Що краще за Судзукірі Юмеко в кадрі?

Хоч вона й отримала розширення історії, проте її авра таємничості втрачена, тому якось зовсім й не цікаво стало.

• Чідорі — зброя особисто проти мене, бо його поведінка та стиль мовлення, а точніше сейю — це буквально, прости господи, Кая. Цікавий чувак, проте його розкриття завершилося в 6-й серії, тобто якраз на моменті, після якого він починає з'являтися, як Зелений. Чому цей бро відпустив Ді та Юмеко, нам так і не пояснили.
• "Антагоністи" нецікаві. Оця клоунська поведінка та тупий пафос лідерів взагалі не вражають.

Для чогось автор рано використав доволі потужний троп з відродженням — і зробив це максимально нецікаво. Потенціал бездарно втрачено.