Зараз буде дуже чесний відгук, тому всіх фанатів даного аніме заздалегідь перепрошую.
Історія, яка кожної серії розбивала серце. Головні герої такі колоритні, деякі з них ростуть над собою, та змушують співпереживати. З підліткової легкої розповіді починається серйозна психологічна драма, яка розповідає про самотність, відчуження та вину. Награння з приємною мальовкою поглиблюють атмосферу та передають різнобарвну палітру почуттів.
Але ближче до кінця стався якийсь сценарний надлом. Автори пішли не шляхом зцілення, а почали витягувати співпереживання, створивши над головним героєм якийсь культ самопожертви. Де замість того, щоб він почав якось боротися, усвідомлювати, працювати над собою, він просто нічого не робив, а інші брали всю відповідальність на себе.
Починалося так, ніби аніме має зцілити, але натомість просто розтягувало емоції та втомлювало. Я щиро розумію людей, які переживали щось схоже. Користуйтеся підтримкою інших - це нормально, йдіть до спеціалістів та шукайте силу в собі.
Гадаю тут ще відіграли роль саме ті мало життєві штучки, які є ледве не в всіх аніме, по типу забагато вибачаються що для них є "ввічливостю". А ще як на мене в цьому аніме дарма не змінили хоча б частково погляди та дії тієї п'ятірки (або хоча б декого) яка хотіла врятувати Нарусе від смерті, вони могли більше але при цьому не втрачаючи обережність лізти в його життя в плані десь щось висловити чи заперечити ну і наштовхнути на роздуми про прийняття факту та розборам болю а не відсутність його вирішення, тому що то по факту вони вирішували питання його життя і смерті.
Загалом в цьому аніме мені прям сподобалась мальовка. А саме те що тут природні форми облич, не занадто великі очі, відсутність мікро ротів, і звісно відсутність носів в розмір крапки. Все це для мене зробило споглядання цього тайту значно приємнішим.
До речі я читала манґу і в аніме показано дещо більше моментів ніж в ній
Зараз буде дуже чесний відгук, тому всіх фанатів даного аніме заздалегідь перепрошую.
Історія, яка кожної серії розбивала серце. Головні герої такі колоритні, деякі з них ростуть над собою, та змушують співпереживати. З підліткової легкої розповіді починається серйозна психологічна драма, яка розповідає про самотність, відчуження та вину. Награння з приємною мальовкою поглиблюють атмосферу та передають різнобарвну палітру почуттів. Але ближче до кінця стався якийсь сценарний надлом. Автори пішли не шляхом зцілення, а почали витягувати співпереживання, створивши над головним героєм якийсь культ самопожертви. Де замість того, щоб він почав якось боротися, усвідомлювати, працювати над собою, він просто нічого не робив, а інші брали всю відповідальність на себе.
Починалося так, ніби аніме має зцілити, але натомість просто розтягувало емоції та втомлювало. Я щиро розумію людей, які переживали щось схоже. Користуйтеся підтримкою інших - це нормально, йдіть до спеціалістів та шукайте силу в собі.
Гадаю тут ще відіграли роль саме ті мало життєві штучки, які є ледве не в всіх аніме, по типу забагато вибачаються що для них є "ввічливостю". А ще як на мене в цьому аніме дарма не змінили хоча б частково погляди та дії тієї п'ятірки (або хоча б декого) яка хотіла врятувати Нарусе від смерті, вони могли більше але при цьому не втрачаючи обережність лізти в його життя в плані десь щось висловити чи заперечити ну і наштовхнути на роздуми про прийняття факту та розборам болю а не відсутність його вирішення, тому що то по факту вони вирішували питання його життя і смерті.
Загалом в цьому аніме мені прям сподобалась мальовка. А саме те що тут природні форми облич, не занадто великі очі, відсутність мікро ротів, і звісно відсутність носів в розмір крапки. Все це для мене зробило споглядання цього тайту значно приємнішим.
До речі я читала манґу і в аніме показано дещо більше моментів ніж в ній