дуже прикольно, що саме в цьому році вийшло аніме про джюдо. і хоча я займаюсь не їм, а джю джюцу, я знаю його основи, бо джю джюцу є складом з багатьох мистецтв, в тому числі ми вивчаємо і навички із дзюдо. та й насправді я маю саме джюдошне ґі, що трішечки неправильно, але це ще більше сприйняло тому, як я занурилась в події цього аніме

не так багато я можу розповісти про Ще Іппон, бо на перший погляд це доволі типове спортивне аніме про шкільний гурток. що відрізняє його з інших для мене (окрім тематики, яка мені цікава), що це знову ж дуже спокійне та людяне аніме. тут нема надто сильного хайпа, що властиве для спортивних тайтлів, сюжет більше розповідає про дуже життєві питання. можна знайти розмови про те, як почати щось із самого нуля, коли від тебе очікують зовсім іншого. про те, як не гнатися за найкращими, а просто робити те, що тобі дійсно подобається так, як в тебе це виходить. про те, як спробувати ще раз після невдачі. як навчитися не боятися перемагати та радіти цьому.

мені дуже подобається стилістика цього аніме, бо хоч тут нема аж великого різноманіття тіл, все одно класно дивитися на справжні пропорції, особливо в спортивному аніме (і без фансервісу 🙏🙏🙏). я би хотіла більше бойових сцен, але ті, що є, показують джюдо дуже круто та справжнє. мені подобається бачити багато поту та задоволених довгим фізичним тренуванням облич. мені подобається бачити сильних жінок і те, що головні герої можуть програвати, і в цьому нема нічого поганого. це гарний slice of life тайтл, який вийшов саме тоді, коли мені був треба.