Завдяки Гіггуку можна сміливо викинути це аніме з запланованого, як і видалити три версії його ендінгу зі свого плейлисту. Паршивенні стосунки, у які поринати навіть у художньому вигляді не хочу. Деяка аналогія: “Людина вступає в гімно” та “Аніме, як люди валяються у гімні”. Можливо, у цього є деяка аудиторія серед мазохістів та психічно травмованих, але, вибачайте, я надаю перевагу нормальним речам

Так співпало що я дивився це аніме коли був набагато молодшим аніж зараз. Це були чудові часи коли я був заядлим серіаломаном і анімеманом. І це ще було до того як моє життя перетворилось в суцільне пекло. Та навіть до того, коли були останні роки перед настанням цього пекла. Тоді мене багато чого вражало. Це аніме на перший погляд здавалося саме тим що я любив тоді та й зараз люблю - романтика про молодих людей, повсякденність, гарна мальовка однак…моя звичка шипперити головних героїв (а саме найкращого з гігачадів і найкрасивішу тяночку) обернулося для мене місячною депресією.

Знаєте цей випадок, коли ти бажаєш щастя і любові комусь а все йде зовсім не так як ти хочеш? І коли вона просто бере і спить з його найкращим другом? Саме це стало її причиною. Я миттєво зненавидів це аніме і от зараз воно мені згадалось щоб я додав у “Кинуто” чисто для статистики і як пам'ять. Зараз звісно появилась думка про те, щоб на дорослу холодну голову передивитись але досі не певен. Це аніме здивувало мене і дало нетиповий “романтичний” троп. Не той до якого я звик. Але який водночас сильно вивів мене з себе. Ось якось так…

Якщо коротко аніме починається так що ось тобі героїня створена для героя і ось герой створений для героїні. Ти починаєш бажати їм щастя а потім сам проживаєш зраду, адже вона

таке собі аніме, хотілось заснути під час перегляду. головні герої абсолютно нецікаві, було цікавіше спостерігати за розвитком другорядних. сюжет повільно розвивається, та й сам по собі він такий собі (а ці "філософські" діалоги мене вбивають). єдині плюси, які можу відзначити — хороший музичний супровід і досить непогана гра на емоціях глядача, хоч і все інше абсолютно безглузде

​

2/10

Спойлери.

"Протилежність коханню не ненависть, а байдужість"

Це аніме для тих, кому подобається романтика в різних витікаючих/аспектах/сенсах тощо та дечим тайтл нагадував "Domestic Girlfriend" і особливо "School Days". Тільки цей тайтл м'якіше, без того усього гротеску, без деякої гіперболізації і відвертого трешу (ну якщо можна так написати). Тут же багато дій і розмов про романтику, емоції, почуття, егоізм, який можливо одна з центральних тем твору і т.д., не бачу сенсу все розписувати. Ось тільки все це, не факт, але можливо/мабуть суто для любителів цих жанрів, я ж таким не являюся, хоча романтика в багатьох інших творах часто займає не останнє місце. Правда, з іншої сторони, крім цього, аніме є ще чим зацікавити, бо тут не типова романтика, в якій персонажам страшно поцілуватися і вони загалом помруть незайманими/цнотливими. Тут інакше. Персонажі знають чого хочуть, але достягти не можуть в тому сенсі, якому хотіли і роблять те що роблять, причому не завжди в негативному ключі.

Звісно тут є крінж (якщо його таким можна назвати або він не критичний, не знаю), любовний багатокутник з кексом (еротика + є юрі) і купа кліше, які загалом нормально сприймалися (ага).

Майже всі основні персонажі за такий короткий проміжок часу трохи розкриті, є розвиток, дорослішання, усвідомлення і прийняття себе, переосмислення тощо. Нехай хронометраж звісно теж бере своє, що на жаль вже нормально і хоча б тут було серій 16. І чесно, дивитися було трохи нудно через деяку кількість не завжди вартих уваги діалогів, монологів (якщо зараз правильно вже пам'ятаю=/) і риторичних питань, середню (?) динаміку та дивився суто в швидкості 2х. Хоча загалом норм і зробили точно непогано, мабуть. Оцінка все ж буде більше саме задовільна.