Це аніме - яой пастка

Тут написали, що персонажка Куджирай Б не розкрита, але я вважаю, що нам просто не подавали інформацію про неї напряму, а говорили все завуальовано.

Тож, трохи моїх спостережень про неї (спойлери присутні):

Найперше й найочевидніше є те, що даний персонаж страждав на депресію. Можливо, людям, що не мали цього розладу було б і складно це помітити, але, якщо ви мали цю проблему, то для вас це стає очевидним. Доволі нереалістична, награна поведінка та усмішка (що зазначав один з героїв), не бажання говорити про себе, безсоння й подальший суїцид.

Вона також каже нам, що обидва її батьків померли, що веде нас до причин виникнення страху того, що щось закінчиться (те ж не бажання дочитувати книгу, що вельми сподобалася), а також страх змін, що робило Каулун ідеальним місцем проживання для неї, а також єдиним безпечним для такої тривожної і наляканої людини (сама вона також зазначала, що є слабкою, що і натякає на ці два страхи). Вони ж (страхи) є причинами й одночасно посилені депресією.

А от одна з заключних сцен веде нас до причин чому саме вона покінчила з життям. В кінці вона питає: чи відкрили б ви подарунок знаючи, що він може змінити світ (вона мала на увазі саме ЇЇ особистий світ) . Під “подарунком” варто розуміти одночасно й пропозицію Кудо про заручини й знесення Каулуну (але основним я б все ж вважала знесення й більше зосередилася саме на ньому). Адже знесення Каулуну є ситуацією де в неї немає іншого виходу крім як покинути свою “зону комфорту”, що для людини з таким набором страхів, ще й депресією (не забуваємо також, що вона мала наркотичну залежність) є смертельною в прямому сенсі.

Тож це ми і бачимо, що на власне ж питання вона відповідає, що не настільки смілива, щоб прийняти цей “подарунок”, а так як виходи в неї тільки два: або самовипил або “подарунок”, то вона вибирає перше.

можливо мене заб'ють палками, але мені не сильно зайшло

очікував атмосферний детектив з ноткою містики, а отримав драму про прийняття себе й таке інше

напевно мене збило з толку те, що до перегляду я знав основний твіст першої серії, тому навигадував собі всякого, хоча тільки зараз помітив що в жанрах не зазначено ні детективу, ні містики

а нормально шо манга не вийшла? тіпа якщо вона продовжує випускатись то чи вигідно це автору якщо люди знають общу історію? чи ця історія не канон, тоді вобше повний піпець получається

те що вони зробили з пейсінгом цієї історії треба вивчати в інститутах як приклад руйнування оповіді

Щодо назви — хто з субтитрами, то чув, що для позначення людей-підробок (та й загалом усього з цієї категорії) використовувалося jenerikku (та ж "Дженерік Терра") з назви тайтлу. Тому її "приховане" (або ж навіть справжнє) значення — "Фальшивий/підроблений роман…" (чи щось таке).

Ось ще інформація з рандомного сайту:

Через уявлення про «генеричні препарати», виготовлені дешево з використанням тих самих активних інгредієнтів, що й оригінальні ліки, слово «generic» іноді використовується для опису замінників, другосортних продуктів та підробок. Генеричні препарати не обов’язково гіршої якості порівняно з оригінальними препаратами, але важливо пам’ятати, що сленговий термін «generic» має негативні конотації, такі як «нудний», «непримітний» та «другосортний».

Остання серія була непогана, проте для мене вона лише змінила суть критики — гадаю, було б краще, якби історію скоротили до епізодів 6 і дали більше часу Кудо та його трагедії. А так про все — і ні про. А тому й враження ніякі.

(Несподівано) Мені не надто сподобалися персонажки (на чоловіків просто байдуже):

• ГГ-ні типу під 30, але на практиці вона підлітка.
• Її неймовірно вересклива та гіперемоційна (так, я пишу це під аніме) найкраща подружка-(трохи)_пустоголова_білявка (якісь асоціації з телесеріалами, фу).
• І… Куджірай-Бі. Довго не міг зрозуміти, що саме викликало у мене таку підсвідому відразу. Доки не усвідомив, що від її постійної усмішки (замість будь-яких емоцій) та немов наперед заготовлених реплік аж смердить фальшю. Загалом в неї дуже дивна авра, і, як сказав Кудо наприкінці — він її так до ладу і не знав (а нам не розкрили).

У контексті героїнь було дуже багато розмов про пошук самих себе, чи себе самих, або ж семе сабих… Проте, попри кількість повторень, ця тема з самого початку почала буксувати на місці, та й загалом через такі собі інстаграмні вайби її дещо складно сприймати не іронічно.

Троп з небажанням рухатися далі через втрачену подружку нагадав ситуацію Шінтаро Кісараґі, навіть здібність його очей пов'язана зі спогадами. Хоча там це реалізовано краще, адже окрім зацикленості на минулому бро поринув ще й в саморуйнування.

Щодо всього іншого — зроблено справді добре. Непогана музика та візуал з наслідуванням старих стилів та ностальгічна атмосфера (принаймні, в перших серіях. Надалі вона чи то зникає, чи просто звикається). Але ці аспекти не те щоб важливі

ваууууу, дуже цікава та оригінальна історія

протягом всіх серій не могла дочекатись на нові деталі які підскажуть розгадку, подивилась за один вечір

я обожнюю трилери і насолодилась переглядом, тому тим, хто таке любить, зайде, 9 з 10

Доволі унікальний тайтл, ні на що не схожий, ну принаймні мені. Трошки просідає всередині бо питання наростають а відповіді на них аж в самому кінці і доволі різко, як відром. Дуже рівномірний по подачі, сам концепт цікавий але в плані подачі вийшло доволі “буденно”, хоча, це ж звичайний роман, так і має бути)

Спойлери.

"Звичайний роман у Коулуні (2025) Kowloon Generic Romance"

Він настільки звичайний, настільки Чудовий Світ в "Подорож Кіно: Чарівний світ (2003) Kino no Tabi: The Beautiful World". З іншого боку цей тонкий момент міг відноситися до типовості іншого характеру, класики деяких з зазначених жанрів, але про це нижче і відразу пишу, що багато писати не буду, тільки загально, бо часу зась, тому хочеться щось ще зробити або подивитися + деякі відгуки висять +/- і мабуть на них заб'ю.

По першим хвилинам можна було побачити цікавий і нетривіальний візуал зі своїм шармом, родзинкою, різними прийомами і не тільки візуального характеру. Опенінг та ендінг тут теж виділялися, завжди після останнього йшло продовження. Коротше небанально зробили і це не останній такий тайтл цього року. Також осмисленне оповідання, цікаві прийоми не раз кидалися у вічі і додавали свого фану. У цілому дуже атмосферно, бувало, що через музику і сам антураж не вмикав прискорення, бо заворожувало.

Аналогічно майже з самого початку, а вірніше після опенінгу автори прямим текстом робили відсилання на класику, першим таким моментом був літак в рекламі з "Blade Runner", потім були помітні вайби "GitS-95" і не тільки (Гонконг, що втрачав свою ідентичність в складі Китая, а до того був колонією Британії - тут теж відверто відділявся в своєму колориті), Уробороса/безкінечне літо в цій фантастиці з міською легендою з голови декого... Прям старим "Буґіпоп не сміється (2000) Boogiepop wa Warawanai" повіяло, незважаючи на купу інших тайтлів з такою компонентою. Є й "тематика" з "Брами Штейна Нуль", де Окарін взаємодіяв з ШІ Курцісу Мінасе, яка на той момент була мертвою. А в останній серії просто таки вайби і з "Ерго Проксі Ergo Proxy" (зустріч самого з собою за таємничими зачиненими дверми) в цьому безкінечному літу. Класика з елементами точно непоганого психологічного трилеру з примарами минулого, що укоренилися у всіх нас та часто шепчуть нам свою волю, не можуть нас відпустити чи це ми не хочемо відпускати їх?

Пішли в сраку ці курці! Задовбали, навіщо стільки моментів з курінням показувати?

Когдась мангу рекомендували, але в продовженні автор вирішила додати пару з двох геїв, щоб затягувати основний сюжет з нормальною гетеропарою... Японців нічого не змінить =\