Пам'ятаю, як вперше дивився цей твір, і мені настільки гірко було (далі спойлер):

Відчуття, наче усі мої внутрощі виходять через горло. Не знаю чому, але мені подобаються історії із «геппі-ендом, але без геппі-енду». Це аніме до віку буде моїм найулюбленішим.

Хороша та недооцінена історія котра має за собою добру мораль та життєстверджувальний настрій (?) Хоча деякі сценарні ходи мені не імпонують, але тайтл вартий уваги