Дарма не хотів дивитися, а можливо і ні, бо прийшов його час і варто почати з того що - це саме той тайтл, який не подивишся в прискоренні через класний та надто душевний саундтрек (зі звуком теж попрацювали. Думав, що цвіркун за вікном "фейспалм"), а також чудову та вельми деталізовану візуальну складову, картинку зі всіма витікаючими. Дуже гарно і добре багато чого промалювали, анімували (ладно, місцями є просадки, які видно навіть на телефоні, не важливо). Фірменна стилістика студії Гіблі, нічого не скажеш. Світ очима ліліпутів мав теж цікавий вигляд в різних нюансах, краще чим в деяких іграх зі схожою тематикою (назви не пам'ятаю). Коротше, мило, душевно, можна відпочивати при перегляді і в тому дусі. Ще є непоганий гумор, який викликає посмішку, а також драматичні, сумні нотки.
Скільки за багато часу на планеті вимерло багато різних видів (не тільки) живих істот і тут глядач спостерігає за такою історію та видом на межі вимирання, який зустрічає істота в такій самій ситуації, дуже хворий Зяш, який плюс і мінус цієї історії. Хоча "бабуся" тут показова і демонструє частину людства (хоча з Eboshi Gozen її б не порівнював, масштаби куда менші і дрібніші, особисті. Та бачила природу майстернею, а ця цинічно хоче почистити свій дім від живих і розумних істот які їй нічого не роблять, ну майже, про яке смішно писати. Антагоніст, нічого не скажеш). Чимось цей тайтл перегукується з "Принцесою Мононоке", тільки там був початок деяких процесів або середина, а тут закінчення, якщо можна так сказати/написати.
Доречі сюжет місцями з гострими нотками. Вміє в них ця студія. Приклади "Віднесені привидами Sen to Chihiro no Kamikakushi", коли Чіхіро падала по сходам з саспенсом в одному моменті та як не дивно "Мій сусід Тоторо Tonari no Totoro", де очевидний момент без інтриги просто дуже добре поставили і подали. Але не без мінусів, бо потенціал такого світу, погляду, задумки - можна було реалізувати/виконати в більшому масштабі чи з продовженням тощо. Також історія якась незакінчена, фінал відкритий, але посил з поглядом, надією в майбутнє зрозумілий? Хоча місцями можна було трошки краще, але маємо що маємо. АЛЕ з іншого боку тут без зайвого, з динамікою показали майже все що треба, ось і все. Сама ця казка адаптація книги Західної авторки Mary Norton (не уточнював, але там таке як - можливо ціла франшиза, про що і писав вище). Хаяо Міядзакі тут був відповідальний за сценарій. Режисер був інший. Загалом подивився на одному подиху цю сумну, драматичну та в той же час позитивну казку, оцінка буде дуже висока і топ. Давно такого не було=/ З часів "Іну-О Inu-Ou" Юаса Масаакі, тому і така реакція. Нда і що я дивлюсь зазвичай?=/
Дарма не хотів дивитися, а можливо і ні, бо прийшов його час і варто почати з того що - це саме той тайтл, який не подивишся в прискоренні через класний та надто душевний саундтрек (зі звуком теж попрацювали. Думав, що цвіркун за вікном "фейспалм"), а також чудову та вельми деталізовану візуальну складову, картинку зі всіма витікаючими. Дуже гарно і добре багато чого промалювали, анімували (ладно, місцями є просадки, які видно навіть на телефоні, не важливо). Фірменна стилістика студії Гіблі, нічого не скажеш. Світ очима ліліпутів мав теж цікавий вигляд в різних нюансах, краще чим в деяких іграх зі схожою тематикою (назви не пам'ятаю). Коротше, мило, душевно, можна відпочивати при перегляді і в тому дусі. Ще є непоганий гумор, який викликає посмішку, а також драматичні, сумні нотки.
Скільки за багато часу на планеті вимерло багато різних видів (не тільки) живих істот і тут глядач спостерігає за такою історію та видом на межі вимирання, який зустрічає істота в такій самій ситуації, дуже хворий Зяш, який плюс і мінус цієї історії. Хоча "бабуся" тут показова і демонструє частину людства (хоча з Eboshi Gozen її б не порівнював, масштаби куда менші і дрібніші, особисті. Та бачила природу майстернею, а ця цинічно хоче почистити свій дім від живих і розумних істот які їй нічого не роблять, ну майже, про яке смішно писати. Антагоніст, нічого не скажеш). Чимось цей тайтл перегукується з "Принцесою Мононоке", тільки там був початок деяких процесів або середина, а тут закінчення, якщо можна так сказати/написати.
Доречі сюжет місцями з гострими нотками. Вміє в них ця студія. Приклади "Віднесені привидами Sen to Chihiro no Kamikakushi", коли Чіхіро падала по сходам з саспенсом в одному моменті та як не дивно "Мій сусід Тоторо Tonari no Totoro", де очевидний момент без інтриги просто дуже добре поставили і подали. Але не без мінусів, бо потенціал такого світу, погляду, задумки - можна було реалізувати/виконати в більшому масштабі чи з продовженням тощо. Також історія якась незакінчена, фінал відкритий, але посил з поглядом, надією в майбутнє зрозумілий? Хоча місцями можна було трошки краще, але маємо що маємо. АЛЕ з іншого боку тут без зайвого, з динамікою показали майже все що треба, ось і все. Сама ця казка адаптація книги Західної авторки Mary Norton (не уточнював, але там таке як - можливо ціла франшиза, про що і писав вище). Хаяо Міядзакі тут був відповідальний за сценарій. Режисер був інший. Загалом подивився на одному подиху цю сумну, драматичну та в той же час позитивну казку, оцінка буде дуже висока і топ. Давно такого не було=/ З часів "Іну-О Inu-Ou" Юаса Масаакі, тому і така реакція. Нда і що я дивлюсь зазвичай?=/