коментарі нижче вже все описали, тому особливо нічого сказати

типу так, це миленький тайтл, моментами аж занадто (ну серйозно, з цією люб'язністю переборщили конкретно), проте в загальному мені сподобалося

в любому випадку це краще 80% ромкомів, бо тут є все що потрібно від цього жанру: гарна мальовка, приємні персонажі, ну й хімія між гг

єдине що ще б хотів додати - вкінці я геть неочікував так би мовити твіст з передісторією, хоча якщо пригадати перші серії, то можна помітити натяки на це, але до мене щось якось не дійшло (може неуважно дивився хз)

а і ще, мама Рінтаро - богиня

другорядні герої доволі цікаві, якщо витримати купу вибачень та періодичний відкат до розмов та гадок про те, що обговорювалось героями кілька днів тому, то тайтл вам сподобається. Там далі в манзі більше акценту робиться на другорядних героях, розвитку Рінтаро та Ватарі - також рекомендую. В аніме автор вже дає натян=ки на утворення нових парочок:

, як мені здається. І далі по манзі натяків стосовно решти буде ще більше

- Вибач. що подивився на тебе

- це ти вибач, що так відреагувала

- вибач, що змусив вибачатись, і дякую, що не судиш по зовнішності

- дякую, що пробачив, але не вибачайся, і дякую, що вибачив

- дякую за вибачення, і вибач, що змусив дякувати

- дякую

- вибач…

Це був сюжет якщо що

В мене мозок поплив, давно такого лайна не дивився🤢🤮

Зазвичай коли включаєш першу серію тебе шось зачіпляє і ти хочеш дивитись наступну, також в такому випадку я застосовую "Правило 3-х серій". Але на жаль, перша серія вийшла настільки ніяка, що далі дивитись сенсу тупо не було. Застосовувати Правило було б просто втратою часу. Глянувши опенінг вже можна буде отримати відчуття наче ти всі серії глянув. Троп стандартний і нудний - він великий і страшний, але він дуже добрий серцем, і вона маленька миленька дівчинка, єдина котра його не боїться. Вже у печінках. Хочу сказати шо мальовка тут дійсно гарна, а питання головного героя "Може я наніс їй психологічну травму?" було неочікуваним і смішним, хоча також дає задуматись чого ж це він натерпівся за життя що це прийшло йому в голову. Дивлячись на коментарі під тайтлом - я так розумію нам все таки не розкажуть що все ж повпливало на нього настільки сильно. Да, нам показують який гг все ж "страшний" в очах інших, але щоб "наніс психологічну травму" то це прям або шось велике або хтось же сказав це йому, то розкажіть-покажіть розкрийте персонажа, але ні.

щось у цьому аніме є, але водночас чогось важливого бракує. чіпляють персонажі, особливо їхні стосунки. та при цьому я не можу сказати нічого особливого про кожного з них окремо (звісно, крім Ваґурі — вона справжня булочка). і все аніме мені не подобалося те, що навіть головних героїв майже не розкривають. чим вони керуються, яке в них минуле, чому все так склалося? на ці питання я ледве можу відповісти і саме це вважаю слабкістю твору. хотілося б побачити більше переживань, більше логічних (а можна й не дуже) думок персонажів — щоб їх можна було зрозуміти, і вони не здавалися картонними. бо іноді та ж Каорука могла видати таку дурницю, що я просто не могла продовжувати перегляд.

​

графіка гарненький, але чесно — вона мені дуже нагадував "Blue Lock". і ця асоціація весь час лізла в голову та псувала враження.

музика є та тут нічого особливого: ні опенінґ, ні ендінґ, ні проміжні теми не зачепили.

Як на мене закінчення не повноцінне. 9\10

За чотири епізоди так і не знайшов для себе чогось, що хоч якось зрезонувало б. Сподіваюся, це все ж аніме посереднє, а не я застарий вже.