Історія, яка стала цікавою лише тоді, коли перестала бути тим, чим починалася.

Такі цікаві персонажі, кожен по- своєму унікальний, веселі ситуації та події - все у найкращих проявах ситкому. Якби не збитий темп розповіді. Інколи все просто зводилося на нівець. Таке відчуття, що я от- от побачу розвиток, але мені не дозволяють цього. Арка з Ішіґамі та Цубаме була ковтком свіжого повітря та надії на щось серйозніше. Із шаблонного ситкому аніме перетворилося у гарну психологічну драму з глибшими персонажами. Я отримав неабияке задоволення від перегляду, все заграло новими барвами. Хотілося б, щоб темп був таким з самого початку, а дивитися останній фільм, в якому пояснюється мотивація та поведінка персонажів із перших сезонів - для мене було не дуже зрозумілим. Таке враження, ніби автор спочатку або притримувався прибуткової формули оповіді, або ж не міг глибше описати своїх персонажів. Гарно було б отримати це поступово, я б закохався в цей тайтл так, як у “Провокаторка Такаґі”.

Атмосфера неймовірна. З хі-хі до трепетних почуттів та пошуку істинного кохання, зняття масок для готовності бути відкритим до світу та людей, що навколо. Згадалися свої шкільні роки. Теплі почуття після перегляду, хоч й не ідеально, але щось мене таки тримало. І я задоволений, що додивися до кінця.