Другий сезон поспіль у мене таке собі з персонажами. Тут явно не вистачало між ними взаємодії та хімії, якось надто швидко все відбувалося (під кінець через деякі вельми драматичні історії, трохи кращі враження стали, але). Ну і половинчато сподобалася лише хтива жГг Джолін Куджо (ні, деякі теж емоції викликали, але менше чи чимось трохи бісили), коли в попередньому лише Бруно Бучелатті. Все. Куджьо Джотаро було надто мало щоб виправдати. Фу Файтерс норм, як деякі інші чоловічі персонажі, ну майже. А ось антагоніст викликав +/- ті ж самі враження, емоції, що Дияволо. Тобто майже ніякі. Не рівня тим, хто був до них. Хоча янгіре Карс, який теж не був надто харизматичним. Ну і яндере Пуччі, священик секти Діо якого ми заслужили і мало відрізняється від реальності, не рахуючи, звісно винятків, що часто саме підтверджують правило. Також, майже ніколи не розумів навіщо робити настільки імбових персонажів... Ладно і можливо автор таким фіналом захотів зробити перезапуск цілої серії? Бо таке вже зустрічалося і закінчилося... По різному.

А от симбіоз амнезії з Днем Бабака, можна навіть креативним назвати. Непоганий такий Уроборос... Нехай вже усіляке до цього було, але інтерес викликав. Фінал банальний цієї арки, але добре, що були цікаві арки, які тягнули серіал тощо.

Також місцями вдало автори гралися з розмиття вигадки та реальності. Трішки деякі моменти здивували в позитивному сенсі, що ок.