Спойлерс.

Той випадок, коли тайтл подібної тематики, був ще до темних "казок" "Принцеси Мононоке Mononoke Hime" та "Позички Аріетті Karigurashi no Arrietty", де люди витісняли своїм залізним кулаком природу та умовно магічний світ, заміняючи його будь якою своєю присутністю. Ось тільки до них була манга (!) зі жорстоким постапокаліпсісом з біопанком - "Навсікая з Долини Вітрів Kaze no Tani no Nausicaä" і ці всі твори об'єднує одна особливість / особистість - Хаяо Міядзакі зі своїм впливом, любов'ю до природи, її захистом та тут з хорошою режисурою (і вдалим сценарієм), одного з найкращих японських режисерів з тих кого знаю - Ісао Такахата. Він славився, ще тим, що кожен його твір не повторював попереднього (від чого страждали усі ті ж твори, творчість, репертуар Хаяо Міядзакі), чого варті загальна стилістика чи манера подачі. Але тут треба розбирати кожен його проєкт окремо, про що колись коротко писав.

Окрім тематики описаною вище, ще є тематика - з ким поведеш, того і наберешся. Єноти чимало набралися з людей і на фоні цього мали різнопланові конфлікти або слабкість через умовну "асиміляцію" чи просто вплив людей? Але ось брехливу пропаганду змі після параду духів тощо - не очікував тут побачити (так, показали трохи й чесних журналістів, але). Після чого єнотам залишилася лише асиміляція (звісно не всі пішли цим шляхом, а вибрали свободу в природніх умовах, які на той момент ще залишилися існувати), адаптація з природним відбором в людському світі, іронічно, правда? Гірка іронія з короткою людською пам'ятаю в кінці. "Порадував" реалістичний, драматичний, закономірний і не зовсім банальний фінал й на наш час в цьому творі, що безумовно плюс, а не рожеві шмарклі хепі енду. Якщо тут його отголоски й були, то вельми сумні, що ховалися за маскою... Відчаю, розпачу та в тому дусі. Чого варті два гурти двох протиборчих таборів. Одні підкорилися долі і поплили куди могли з тим, що мали. Інші вирішили боротися до кінця в від початку програній боротьбі.

Ісао Такахата, ммм. Один з найкращіх у японців