(Додивився до 9 серії, далі мабуть не буду)

Цікава задумка, зав'язка історії та сам сетинг. Тернистий шлях до істини. Цінність ідеалів та наскільки далеко через них людина готова зайти. Помилки теж можуть бути важливим досвідом (раніше б чимало цитат відсіля записав би, але). Рим не будувався швидко і в один момент, тобто одне покоління не факт чи побачить плоди своїх праць і в тому дусі. Також тут помітно деяка кількість думок Ніцше ("Щоб дерево виросло сильним і великим, йому потрібна біль"), нехай чимало праць він теж мотав собі на вус, якось по новому переробляв вичавлюючи з них щось нове, своє і вносив в свої твори. Вистачає тут відсилань, аналогій, метафор, відвертого символізму та наприклад філософії, багато хто сказав би псевдо, але це відноситься до кожного особисто і насправді нічого тут особливо нового й не було (спгс на страждав та не збираюся, але скільки прочитав неймовірного від інших людей, хех). З мінусів, ще тут чимало затягнутих моментів, діалогів (вдалі випади є, аналогічно й купа тем та те, як майже кожен з персонажів дивляться зі своєї сторони на ситуацію тощо, обгрунтовують це. Цікаво що саме автори робили основною тематикою? Ладно і наврядчи цим вже можна здивувати. Аналогічно і з темою, що була коротко ще в "Fate: Zero" з Іскандером: неможна усьому вірити з того, що написано в книгах), що навіть відчуваються при прискоренні 2х. Але найбільший на жаль мінус - це подача. Зроблено, поставлено це все на сучасний лад, що йде якось контрастами, при перегляді відчувається дисонанс, коли сетинг колориту типу Середньовічної Польщі (відверта рідкість, ось тільки якось не автентично, антураж якось дивно сприймається? Місцями присутні й підліткові моменти як в 9 серії, типово=), а персонажі поводять, розмовляють, як з іншого часу, що ближчій до нашої реальності.