Безсмертні ми, безсмертна вічність, безсмертна література.
Ну ось глянув ще один бенгер від студії Madhouse, хоча перед самим переглядом не знав що воно саме від цієї студії. Я як хейтер жанру антології, можу сказати що саме цей збірник історій, виявився непоганим, даний серіал являє собою адаптацю кількох творів в японській письменності періодом 1920-1950х років, про які я раніше не чув, як і про самих авторів, але вони значно вплинули на японську письменність, та залишили за собою слід як мінімум в цій країні.
Що до достоменності адаптації цих творів нічого сказати не можу, так як я не є знайомим з першоджерелами, але в цілому виглядає крутецько (окрім 2 історій про які я буду писати дальше)
Навіть не знаю з чого почати, головний герой - невдаха, як він сам себе й індетифікує, сам по собі крихкий характер персонажа піддається все більшому і більшому соціальному тиску, який згубно впливає на нього, та ще більше заганяє в деприсон, він шукає підтримки в людини яка б могла розділити його печаль, і нарешті, він випадково зустрічає жінку, яка також проживає не найкраще життя, та яка в свою чергу допомагає гг переховуватись від поліції, і після чого між ними завязується такий-сякий роман, розмови та взаємо підтримка між ними призводять до ідеї подвійного са*********, що виступає своєрідним спасінням для цих двох людей, для них це надія стати гідними людьми, якщо вони переродяться в нових тілах, що пояснювалось їхньою філософією.
І ось після інциденту з самогубством, головний герой виживає, та тепер його тягне ще більший тягар, через відчуття провини за см**** його подруги яка все ж таки не вижила. Головного героя переслідують одні лиш невдачі, він навіть не може себе реалізувати в справі яка йому дійсно подобається- малюванні, в нього немає мотивації, та щей до цього всього тепер суспільство звиновачує його у вб****** його подруги, що ж може йому допомогти? Журналістка яка вирішує прийняти його яким він є та забирає до себе під крило, барменка? з цими людьми він намагався хоч трохи зробити вигляд що він вливається в суспільство, але старі рани та справжня сутність героя не дає йому жити спокійним життям, він прилягає до бутилки, та ще більше закопує свою особистість.
Безсмертні ми, безсмертна вічність, безсмертна література.
Ну ось глянув ще один бенгер від студії Madhouse, хоча перед самим переглядом не знав що воно саме від цієї студії. Я як хейтер жанру антології, можу сказати що саме цей збірник історій, виявився непоганим, даний серіал являє собою адаптацю кількох творів в японській письменності періодом 1920-1950х років, про які я раніше не чув, як і про самих авторів, але вони значно вплинули на японську письменність, та залишили за собою слід як мінімум в цій країні.
Що до достоменності адаптації цих творів нічого сказати не можу, так як я не є знайомим з першоджерелами, але в цілому виглядає крутецько (окрім 2 історій про які я буду писати дальше)
Перейдемо до самих історій
Історія 1.
Навіть не знаю з чого почати, головний герой - невдаха, як він сам себе й індетифікує, сам по собі крихкий характер персонажа піддається все більшому і більшому соціальному тиску, який згубно впливає на нього, та ще більше заганяє в деприсон, він шукає підтримки в людини яка б могла розділити його печаль, і нарешті, він випадково зустрічає жінку, яка також проживає не найкраще життя, та яка в свою чергу допомагає гг переховуватись від поліції, і після чого між ними завязується такий-сякий роман, розмови та взаємо підтримка між ними призводять до ідеї подвійного са*********, що виступає своєрідним спасінням для цих двох людей, для них це надія стати гідними людьми, якщо вони переродяться в нових тілах, що пояснювалось їхньою філософією.
І ось після інциденту з самогубством, головний герой виживає, та тепер його тягне ще більший тягар, через відчуття провини за см**** його подруги яка все ж таки не вижила. Головного героя переслідують одні лиш невдачі, він навіть не може себе реалізувати в справі яка йому дійсно подобається- малюванні, в нього немає мотивації, та щей до цього всього тепер суспільство звиновачує його у вб****** його подруги, що ж може йому допомогти? Журналістка яка вирішує прийняти його яким він є та забирає до себе під крило, барменка? з цими людьми він намагався хоч трохи зробити вигляд що він вливається в суспільство, але старі рани та справжня сутність героя не дає йому жити спокійним життям, він прилягає до бутилки, та ще більше закопує свою особистість.